Нинішнє перемир'я на Сході України може закінчитися стабільним миром або ні. Однак воно вже має дуже важливий наслідок: припинення вогню підриває повністю інтерпретації російсько-української війни, які озвучували росіяни і західні реалісти.
Про це на сторінках Atlantic Council пише професор політології з Університету Ратжерса в Нью-Арку Олександр Мотиль.
Він нагадує, що 29 серпня президент Росії Володимир Путін, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Оланд домовилися про припинення вогню на Сході України з 1 вересня. В результаті в Донбасі таки "замовкла" зброя і продовжує мовчати до цього часу. Проросійські бойовики припинили стріляти не тому, що Оланд і Меркель щось зробили, а тому що Путін їм наказав. Коротше кажучи, Путін поставив війну на паузу. Цей факт дуже важливий, якщо його розглядати в контексті пояснень причин російсько-українського конфлікту, які озвучує Кремль і реалісти.
Зокрема, Путін зазвичай пояснював своє рішення окупувати Крим і вторгнутися на Схід України в 2014 році тим, що він нібито повинен був захистити російськомовних людей від "фашистів", які прийшли до влади в Києві. Але першого вересня 2015 року ці ж так звані "фашисти" були також при владі. Більше того, тепер вони мають армію із понад сорока тисяч боєздатних патріотично налаштованих солдатів. А ще ці сили доповнюють добровольчі батальйони, які Кремль при будь-якій нагоді називає "фашистами". Якщо Росія і російськомовні люди боялися за своє життя в 2014 році, то тепер, за логікою, в них є ще більше причин переживати.
Російські коментатори і західні "реалісти" також пояснювали, що вторгнення в Україну в 2014 році сталося через те, що нібито США влаштувати Євромайдан в Києві, щоб вирвати Україну зі сфери впливу Росії. Крім того, НАТО помилково розширився на схід і збирався включити в свій склад ще й Україну після революції в Києві. Таким чином нібито Москві не лишалося нічого іншого, як показати силу, оскільки розширення Альянсу загрожувало б Росії якимсь чином.
Але, знову ж таки, першого вересня 2015 року прихильність США до України була значно більшою, ніж на початку 2014-го. І НАТО, у якого не було військових баз в Східній Європі, теж посилив свою присутність в регіоні, а також продемонстрував підтримку Україні. Альянс вжив цілу низку заходів, щоб включити її у свій процес планування і потенційних спільних дій. Таким чином, якщо Захід загрожував Росії в 2014 році, то в 2015-му ця загроза тільки зросла. Але попри все це, Путін наказав припинити вогонь в Донбасі.
Якщо враховувати логіку Путіна і "реалістів" в Росії і на Заході, Москва і підконтрольні їй бойовики повинні були б не лише продовжити війну, а й посилити її. Але натомість відбулася деескалація. Реалісти можуть спробувати виправдатися тим, що Росія тепер втрутилася у війну в Сирії. Тому Україна нібито відійшла на другий план в силу стратегічної пріоритетності сирійського конфлікту.
Можливо це і так, але таке пояснення не витримує критики. Зрештою, війна в Сирії почалася не першого вересня 2015 року. Вона триває вже довгий час. І союзнику Кремля Башару Асаду доводилося захищатися від "Ісламської держави" і опозиції всі чотири роки, а не лише зараз. Як раціональний російський президент міг розв'язати віну в Україні, яка нібито стратегічно менш важлива, якщо треба було захищати "більш важливі" російські інтереси в Сирії?
Хтось може сказати, що російська поведінка – це приклад ірраціональності чи зміни поглядів. Але якщо Путін діє ірраціонально, тоді про "реалістичну" оцінку російсько-української війни взагалі не варто говорити.
Але не залежно від того, які пояснення російського вторгнення в Україну хтось для себе обере, важливо визнати, що центральну роль у ньому грає саме Путін. І причина саме в ньому, а не в якихось умовах в Україні чи загрозах Заходу. В корені моделі пошуку пояснень повинен бути "Путін-людина", "Путін-психопат" чи слабкий "Путін-шовініст", авторитарна система якого вимагає постійно бряжчати зброєю для підтвердження легітимності.
Очевидно, що саме російський президент розв'язав війну і лише він може її закінчити. Вигадані російські інтереси в Україні і небезпечні "фашисти" не мають ніякого значення. Західні політики повинні чітко розуміти це, якщо вони хочуть добитися від Путіна стабільного миру в Україні. Закінчення війни залежить не від Росії, України чи Заходу, а саме від російського президента особисто і тільки.
Раніше видання Financial Times писало, що Захід повинен вивести Путіна на чисту воду в Сирії. Тим часом, видання The Times писало, що самопроголошеному "вуличному бійцю" Путіну розіб'ють ніс у Сирії. "Путін здатен розв'язувати війни, але закінчувати їх не вміє. Тому доктрина "бий першим" не допоможе Путіну завоювати повагу і він увійде в історію як руйнівник держав".
В цей же час, на сторінках Bloomberg оглядач Леонід Бершидський писав, що втрати Росії в Сирії можуть змусити Путіна покинути Асада. Він нагадує, що у випадку з Україною Кремль різко заперечував будь-які дані про загибель російських солдатів. Але у випадку з Сирією, вторгнення в яку Москва не приховує, замовчувати навіть незначні жертви не вдасться. Відмова вшанувати пам'ять російських солдатів була б неприйнятною для суспільства.
Тим часом, бойовики в Донбасі бояться, що Росія їх покинула. На тлі російського втручання у війну в Сирії, розкол між проросійськими терористами в Донбасі і Москвою дедалі більший і очевидніший. Кремль змушує їх заморозити конфлікт принаймні на якийсь час.