Одного дня війна в Україні закінчиться. Як і коли - це питання зі сфери пророцтв. Але одним з найважливіших питань в той момент буде як закріпити безпеку України в майбутньому і хто повинен це зробити.
Потенційні відповіді не прості і будуть залежати від результату війни. Але вже зараз зрозуміло, що без поразки Росії і повного відновлення контролю Києва над українськими територіями будь-які гарантії безпеки будуть частковими і крихкими, - пише New York Times.
Разом з тим, аналітики вважають, що без будь-яких гарантій взагалі важко уявити, щоб інвестори вливали кошти у відбудову України або що в майбутньому не розгориться нова війна. Багато чого залежить від нерішучості самого Заходу, який хоче захистити Україну, але при цьому вже показав, що не готовий воювати за неї і прагне уникнути прямої конфронтації з Росією. Замість цього він обрав шлях стримування Кермля, але так, щоб не спровокувати його.
Директор Інституту міжнародних відносин в Римі Наталі Точчі попереджає, що для європейської і трансатлантичної єдності буде багато ризиків і загроз на кожному кроці. На її думку, навіть якщо Україна зможе повернути контроль над всіма територіями, які Росія окупувала з початку вторгнення минулого року, в Європі і США будуть голоси, які скажуть: «Але подивіться, чого це коштувало для цивільних і військових. Агов, потрібен компроміс». Але Україна захоче твердих зобов’язань у сфері безпеки. І це може розколоти Захід. Центральна і Східна Європа будуть вимагати, щоб НАТО прийняв Україну в свій склад. А Західна Європа буде відмовлятися від цього.
«Хоч НАТО і Євросоюз пообіцяли Україні членство, чітких часових рамок ніхто не встановлював. І не можна точно сказати, що ці обіцянки будуть виконані. Зрештою, Владімір Путін називав зближення України з Заходом причиною свого вторгнення. Поки існують територіальні суперечки, навіть якщо Україна підпише з Росією певну угоду про перемир’я, навряд чи це створить підтримку для приєднання до будь-якого з інститутів», - пише видання.
Результат війни буде критично важливим, - сказав журналіст Томас Кляйне-Брокгофф, який написав статтю про заплутані проблеми, пов’язані з відбудовою України. Навіть до початку російського вторгнення він наголошував, що український суверенітет вже підірваний російською анексією Криму. Найоптимальнішим результатом зараз було б, якби Україна повернула контроль над всіма втраченими регіонами, хоча це не гарантовано.
«Якщо поразка Росії абсолютна, тоді проблема Криму вирішена. І з’являється інша Росія», - сказав він.
Членство України в НАТО в такому разі буде легше уявити. І це створить повну недоторканність, навіть якщо в Москві з’явиться новий лідер-реваншист.
«Але ціна абсолютної перемоги дуже висока. І що далі?» - додав Кляйне-Брокгофф.
Перспектива повної поразки Росії, яка може підірвати владу Путіна і його оточення, несе ризики ескалації з російського боку, якої багато лідерів країн НАТО включно з президентом Джо Байденом хотіли б уникнути. Ключові європейські країни, такі як Франція і Німеччина, бояться, що якщо режим Путіна впаде, озброєна ядерним арсеналом Росія може зануритися в хаос, беззаконня, міжусобиці і анархію. Дехто говорить, що може повернутися «смутний час», який Росія пережила в 17 столітті.
Але поза членством в НАТО є тільки обіцянки, які Київ вже вважає порожніми. Цей шлях вже випробовували в 1994 році, коли США, Велика Британія і Росія пообіцяли Україні поважати її територіальну цілісність і «гарантували» безпеки в обмін на відмову від радянських запасів ядерної зброї в рамках Будапештського меморандуму. Ці гарантії не передбачали жодних зобов’язань ні з боку Росії, ні з боку Вашингтона чи Лондона. Тож вони виявилися марними. Колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен спробував окреслити пропозицію минулої осені, яка дала б щось середнє між порожніми обіцянками 1994 року і повним членством в НАТО і ЄС. Суть рекомендації в тому, щоб союзники України перетворили її в настільки потужну військову силу, щоб Росія ніколи більше не намагалася проковтнути її. Для цього Україна і західні країни повинні вступити в «стратегічне партнерство» на двосторонній основі, яке повинно тривати багато десятиліть, зміцнюючи українські можливості захистити себе. Расмуссен порівняв свою пропозицію з відносинами, які склалися між США і Ізраїлем. Вони тісно співпрацюють в сфері оборони, але без формальних оборонних угод. Фактично це дає Києву членство в альянсі без формального членства, не стільки гарантія безпеки для України, скільки стримуючий фактор для Москви.
«Іронія в тому, що така відсутність членства в НАТО буде вимагати від Заходу більшого, ніж членство, і на довше», - сказав Кляйне-Брокгофф.
Була також озвучена пропозиція, щоб окремі країни-союзники включно з США, Британією, Францією, Німеччиною і Польщею, вели свої війська на територію післявоєнної України. Це має стати аналогом розгортання багатонаціональних бригад в країнах НАТО, які межують з Росією. Однак, значна присутність військ в країні, яка не входить до альянсу, буде розцінена Москвою як провокація і підтвердження вигадок Росії про те, що НАТО нібито намагається вирвати Україну з російської «сфери впливу».
Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес нагадав, що до початку російського вторгнення на українській території були військові США, Канади й інших країн, які тренували українських солдатів. Але їх вивели перед самим початком російського вторгнення, щоб уникнути прямої конфронтації НАТО з Росією.
«Яким тоді буде їхнє завдання?» - запитав Ходжес.
Він переконаний, що Україна, озброєна більш далекобійними засобами, які Вашингтон поки не хоче їй давати, зможе перемогти Росію і повернути всі окуповані території включно з Кримом до серпня.
«Немає й мови про те, що Україна буде в безпеці, поки Росія контролює Крим», - наголосив американський генерал.
Контроль над Кримом дозволяє Росії блокувати Азовське море, ізолювати Маріуполь, завдавати удари по Одесі і домінувати в Чорному морі, посягачи при цьому на виключну економічну зону навколо півострова і обмежуючи рибальство і видобуток газу там. Тому Ходжес вважає, що єдиною реальною гарантією для України може стати лише вступ в НАТО. Але він також наголосив, не залежно від того, якими будуть результати, «вони повинні бути засновані на розумінні, що Росія не буде їх поважати, поки її не змусять».
«Росію не можна винагородити і дозволити думати, що все, що вона зробила, виправдане, тому що вона отримала нову територію і важелі впливу», - пояснив генерал Ходжес.
Але New York Times пише, що «багато хто», наприклад колишній помічник Генерального секретаря НАТО Каміл Гранд, який зараз очолює Європейську раду з закордонних справ, вважають, що війна закінчиться тим, що Росія «зможе досягти своїх цілей частково».
«Повна поразка Росії і вступ України в НАТО - це лише один зі сценаріїв, оптимістичний», - сказав Гранд.
Він додав, що українців «буде важко переконати погодитися на щось інше крім членства в НАТО». Але попри це, Росія у своїх воєнних планах буде вважати, що Україна фактично входить в альянс. Саме так вона завжди ставилася до Швеції і Фінляндії.
«Післявоєнна Україна дасть НАТО найкраще озброєну, найкраще треновану і найбільш боєздатну армію в Європі. В певному сенсі, вона дасть НАТО гарантії безпеки, а не навпаки», - вважає Гранд.
Італійський дипломат Стефано Стефаніні, який працював у Росії і був також послом в НАТО, вважає, що сама ідея про гарантії безпеки вже застаріла. На його думку, єдина гарантія української безпеки - це вступ в альянс, яким би складним він не був. Гарантії безпеки від великих країн все одно були б рівносильними членству в НАТО і неминуче створили б ризики в разі виникнення загроз. New York Times пише, що вже зараз можна уявити врегулювання, в якому Україна втратила частину території. Але пізніше Київ може спровокувати Росію, щоб відвоювати втратчене, намагаючись при цьому втягнути в конфлікт гарантів своєї безпеки. Що тоді вони будуть робити?
«Навіть якщо Україна отримає членство в НАТО, це оборонний альянс і в ньому є обмеження», - сказав Стефаніні.
Разом з тим, його думку, було б помилкою недооцінювати цинічну креативність дипломатії. В якийсь момент може з’явитися угода, яка зобов’яже Україну зберегти нейтральність, але не роззброїтися. Формулювання будуть говорити про гарантії безпеки, «навіть якщо хтось, хто не є політиком, назвав би їх не реалістичними», - сказав Стефаніні.
Він нагадав про Дейтонські угоди, які допомогли зупинити війну в Боснії і Герцеговині. За словами італійського дипломата, ці угоди стали «дивною акробатичною архітектурою, які переслідували лише мету зупинити війну». Він впевнений, що російсько-українська війна теж, вірогідно, закінчиться на переговорах.
«Здається, що ніхто не може здобути остаточну перемогу», - сказав Стефаніні, додавши, що в якийсь момент дипломатам доведеться проявити творчість, забезпечивши Україну твердою перспективою миру і безпеки, яку так чи інакше підкріплять союзники.