Антиретровірусну терапію за кошти Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією та українського держбюджету отримують тільки близько 62 тисяч пацієнтів з більш ніж 200 тис. інфікованих. При цьому на виявлення випадків туберкульозу виділяється в 40 разів менше коштів, ніж на профілактику ВІЛ.
Про це в статті ZN.UA пише Сергій Борткевич, співголова коаліції "Зупинимо туберкульоз разом".
За інформацією, оприлюдненою 28 жовтня 2014 р. під час засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/Сніду, станом на 01.07.2014 р. антиретровірусну терапію за рахунок Глобального фонду отримували 10960 пацієнтів, а в цілому за кошти Глобального фонду та держбюджету - 61713 пацієнтів. І це з більш ніж 200 тис. інфікованих.
Він також звертає увагу, що на три основні групи ризику інфікування ВІЛ як основні реципієнти згаданої вище програми було передбачено направити в цілому більше 10 млн дол.
Для порівняння: в групи підвищеного ризику захворюваності на туберкульоз віднесено 10 категорій осіб. І на "Підтримку громад для забезпечення активного виявлення випадків туберкульозу в групах ризику" виділено в рамках зазначеного конкурсу близько 250 тис. дол. США (причому на всі групи ризику разом).
"Чи є в цьому ознаки службової недбалості - повинні встановити органи з відповідною компетенцією. Оскільки, як зазначається на офіційному інтернет-сайті Держслужби України з питань соцзахворювань, підготовку заявки від України до Глобального фонду про фінансування єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2015-2017 рр. організовувала саме Держслужба" - пише Борткевич, нагадуючи, що завдання та обсяги фінансового забезпечення в рамках програми затверджувалися восени 2014 р.
Фахівець також звертає увагу, що на поширеність інфікування туберкульозом в групах мігрантів раніше вказали автори статті "Конфлікт на Сході України і поширення резистентного туберкульозу", опублікованій нещодавно в журналі The Lancet.
Борткевич наводить цитати з цієї статті: "У конфліктних регіонах України основні лікарські засоби або малодоступні, або не можуть бути доставлені із-за безперервних бойових дій, умови розміщення хворих на туберкульоз становлять ризик переривання курсу лікування або неадекватного лікування і подальшого вироблення у збудника стійкості до ліків, неуспіху лікування або смерті. Крім того, тисячі незареєстрованих внутрішньо переміщених осіб не мають доступу до медичних послуг".
"Невже керівництво Держслужби України з питань соцзахворювань (як і партнерські організації, що розробляють заявку) не знало про те, що на Сході України гуманітарна катастрофа, що згідно з даними, опублікованими Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні зараз налічується більше мільйона внутрішніх переселенців з конфліктних регіонів?" - дивується він.
За його словами, ця інформація вже повинна стати вагомим підстава для того, щоб передбачити можливу спалах захворювання на туберкульоз, насамперед його резистентних форм.
"Так що основна ударна сила цієї консолідованої програми повинна бути спрямована насамперед на запобігання цієї небезпеки. На жаль, цього не сталося, але кому відповідати за можливі наслідки? Боюся, що за службову недбалість знову будуть розплачуватися своїм здоров'ям прості громадяни", - резюмує співголова коаліції "Зупинимо туберкульоз разом".
Більше інформації читайте в статті "Чи готова Україна до спалаху туберкульозу?" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".