UA / RU
Підтримати ZN.ua

Міносвіти розробило законопроєкт, який "приручить" Національне агентство з забезпечення якості освіти

Запропонований міністерством порядок формування НАЗЯВО також створює можливість для кожної влади сформувати таке агентство, яке відповідатиме їх політичним забаганкам.

Нова ініціатива МОН щодо зміни статусу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) унеможливлює повноцінну участь заінтересованих сторін. Про це пишуть Лідія Фесенко та Єлизавета Щепетильникова в статті для ZN.UA. 

Зазначається, що нове керівництво міністерства зокрема розробило законопроєкт, який передбачає перетворення НАЗЯВО на центральний орган виконавчої влади (вих. № 1/12-3604 від 30.07.2020 р.).

"Законопроєкт вже викликав негативну реакцію, як з боку самого агентства, так і з боку Української асоціації студентів, адже він нівелює реформи щодо європейської інтеграції української вищої освіти. Перетворення НАЗЯВО з колегіального органу, в якому кожен член має рівне право голосу, в центральний орган виконавчої влади ліквідує діючий незалежний статус агентства", - йдеться в матеріалі. 

Запропонований міністерством порядок формування НАЗЯВО через постанову КМУ також створює можливість для кожної влади сформувати таке агентство, яке відповідатиме їх політичним забаганкам.

"Більше того, перетворення НАЗЯВО в центральний орган виконавчої влади робить неможливою участь студентів та роботодавців у прийнятті рішень щодо забезпечення якості", - резюмують автори статті. 

Читайте також: Завкафедри філософії КНУКіМ Кириленко подала в суд на НАЗЯВО через висновок про плагіат в її роботі

Міністерство освіти небезпідставно звинувачують у намаганні централізувати управління вищою освітою. Навіть призначення  керівника МОН відбувалося всупереч громадським протестам. Сьогодні ми спостерігаємо намагання Міносвіти  «приручити» незалежне НАЗЯВО . Втім, ігнорування думки громадськості щодо прийняття важливих рішень в освіті зародилося не сьогодні, ігри в демократію – це  не новина, а швидше традиція в Міносвіти. І зараз ми спостерігаємо її продовження. Про це читайте у статті  Лідії Фесенко та Єлизавети Щепетильникової «Прихована загроза».