Міністерство охорони здоров'я захопилося прожектами, зміст яких викликає в суспільстві розгубленість і здивування. Чого варто запропоноване МОЗ "нововведення" дозволити людям з психічними захворюваннями, транссексуалів і трансгендерам всиновлювати дітей, а в контракти між лікарем і пацієнтом вносити позначення "Н" для "третьої статі". До новацій також відносяться: створення національних медичних округів, заміна в каретах швидкої допомоги лікарів на т. зв. парамедиків, створення для надання такої допомоги іншої системи стаціонарів, покликаної прийняти пацієнтів в найкоротший час (при наших дорогах!), введення бюджетного медичного страхування за рахунок податків з населення (це за умови, що обов'язкове страхування не повинно підміняти бюджетного фінансування). У той же час професійна спільнота дуже стурбована відсутністю чіткого плану реформування системи охорони здоров'я в країні, пише академік Національної академії медичних наук (НАМН) Ісаак Трахтенберг у своїй статті "Медичній науці і практиці - пріоритет! Напередодні загальних зборів Академії медичних наук" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".
Автор зазначає, що "ні в одному з пропонованих в цілях реформування охорони здоров'я завдань не фігурують соціально-медичні проблеми охорони громадського здоров'я. Більш того, в питаннях вдосконалення необхідних профілактичних заходів - гігієнічних і санітарно-технічних - намітилася тенденція: поклавши їх на систему "громадського здоров'я", зробити в ній заміну фахівців-медиків на осіб неврачебных професій. Замість гігієністів і епідеміологів передбачається покласти вирішення оздоровчих профілактичних завдань цілком на інженерів, сантехніків, представників комунальних служб.
"Принципове питання: невже ось так, ігноруючи багаторічний, виправдав себе власний досвід, слід верховенство громадської профілактики віддати на відкуп немедикам тільки тому, що така практика в США та низці європейських країн? Очевидно, що тут вирішальне слово за вченими - гігієністами й епідеміологами, а не безіменними "експертами" і новаторами. До того ж, виправдано забувати вітчизняні традиції, перевірені часом і апробовані практикою?", - цікавиться академік.
Автор зазначає, що в одному з висловлювань нинішніх керівників Моз прозвучало, що "система, яку ми збудуємо, повинна пережити і нас, і наших онуків. Тому потрібна національна дискусія, до якої просимо приєднатися усіх". Де і ким ця майбутня система науково обґрунтована і проголошена? Може бути, саме тому заклик до дискусії залишився без відповіді з боку медичної громадськості. А адже мовчання - це промовиста форма неприйняття необґрунтованих проектів, виражена форма критики. Остання в особливій мірі стосується і проекту створення Національної служби здоров'я, яка, на думку в.о. міністра, "...завжди заплатить за лікування" і зробить так, що "більше не буде ніяких "відомчих лікарень" або лікарів-жебраків... Буде пацієнт, лікар і Національна служба здоров'я".
Яке ж конкретне зміст ховається за цими загальними словами? Громадськості невідомі ні наукова компетенція експертів, пропонують позбутися від "лікарів-жебраків" (яка термінологія!), ні їхній досвід, що дозволяє так категорично піднести настільки оригінальне адміністративне рішення.
Зате медичної громадськості - лікарям і вченим - відома точка зору нинішнього керівництва Моз, який вважає, що держава виділяє на медицину значні кошти. Таке судження, по-перше, ніяк не узгоджується з тим фактом, що на фінансування системи охорони здоров'я у нас виділяється близько 3% ВВП, що значно менше від його потреби; по-друге, воно суперечить загальному думку медиків, і пацієнтів відчувають дефіцит необхідних асигнувань, до того ж в останні роки періодично знижуються порівняно виділеним раніше. Це відноситься не тільки до установ самого Моз, але і до Академії медичних наук. У ряді академічних інститутів змушені відправляти працівників у відпустку за свій рахунок і скорочувати тривалість роботи до декількох днів в тиждень.
Зовсім недавно Моз були оприлюднені зарплати терапевтів та сімейних лікарів після завершення реформи. Повідомлялося, що лікар, який буде займатися здоров'ям 2 тис. пацієнтів, запрацює на двох з медсестрою близько 26 тис. грн на місяць. Але і тут виникає питання: по-перше, збере лікар-терапевт потрібні для отримання такої зарплати 2 тис. пацієнтів, і, по-друге, як справедливо вважає один з керівників комітету Верховної Ради з охорони здоров'я Олег Мусій, "у нас банально не вистачить на це (плановану зарплату. - В. Т.)грошей в бюджеті". Він же додає, що сьогодні держава не може виплатити лікарям нинішню зарплату, що призводить до їх звільнення, і з гіркотою зазначає, що "скоротили на 30% Академію медичних наук".
"загалом, питань щодо реформування більше, ніж аргументованих відповідей. А головне полягає в тому, щоб нині розробляються і впроваджуються в подальшому перетворення в системі охорони здоров'я базувалися на основі умовиводів чиновників від медицини або парамедицины і не на механічному запозиченні чужого досвіду, а на власному багаторічному досвіді з його особливостями і уроками, з обов'язковою умовою наукового обґрунтування нововведень. Зазначені наукові обґрунтування принципів, методів і конкретного змісту пропонованих реформ в системі охорони здоров'я повинні проводитися з активною участю учених у галузі соціальної медицини, а також вчених-клініцистів і представників профілактичної медицини. В цих розробках має брати участь співдружність дослідників НАН і НАМН", - вважає академік.
Раніше повідомлялося, що Міністерство охорони здоров'я, 15 березня представило пакет законопроектів про медичну реформеи зажадало їх затвердження Верховною Радою до 16 травня. Однак 18 травня в парламенті не вистачило голосів для включення їх до порядку денного.
1 червня заступник голови парламентської фракції БПП Сергій Березенко повідомив, що робоча група завершила розгляд урядових законопроектів, об'єднала чотири з них в один, і готова рекомендувати Верховній Раді підтримати реформу охорони здоров'я.