В Офісі генерального прокурора вважають, що вище політичне і військове керівництво РФ, причетне до вчинення воєнних злочинів, має постати перед Міжнародним кримінальним судом (МКС), а злочини їхніх поплічників і виконавців - розслідуватися в рамках українського законодавства.
«Насамперед важливе всебічне розслідування всіх воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених РФ на території України в умовах збройного конфлікту за майже сім років. Крім того, доведення в національних і міжнародних судових інстанціях реалізації державою-агресором загального контролю над тимчасово окупованими територіями», - пояснив він в інтерв'ю редакторці відділу міжнародної політики Тетяні Силіній.
Однак питання формату механізму правосуддя, який повинен відповісти на наслідки збройного конфлікту, надзвичайно складне, вважає Мамедов.
З одного боку сама по собі національна система правосуддя не зможе ефективно впоратися з усіма фактами скоєння злочинів. В першу чергу, якщо йдеться про політичну і військову еліту. З іншого боку, світова практика дає чимало прикладів і механізмів і аналізуючи їх, можна говорити про успіх або проблеми.
Як приклад заступник генпрокурора наводить Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, його він вважає успішним прикладом міжнародного механізму правосуддя. Суд мав справу з великою кількістю злочинів різного виду - масовими вбивствами, тортурами.
«При цьому якщо аналізувати показники його роботи, то саме цей суд зараз вирізняється високою результативністю: кількістю встановлених фактів і винесених вироків. Крім того, саме трибуналу вдалося притягнути до відповідальності таких персон як Радован Караджич і Слободан Мілошевич», - нагадує Мамедов.
На противагу йому - суд щодо Лівану, створений у 2005 році. Це не «категорично невдалий досвід», але за весь час його роботи лише в серпні цього року було винесено перший вирок.
Який саме варіант потрібен Україні? Прокурори Департаменту нагляду за злочинами, вчиненими в умовах збройного конфлікту аналізують світові практики і обговорюють це питання.
«Зрозуміло поки що одне: потрібно створювати власну модель, яка й стане ефективною. Буде вона національною, гібридною (тобто змішаною) чи міжнародною — складне питання, але найефективнішу модель ми в перспективі запропонуємо. У кожному разі, може йтися про створення окремої структури, але чи вона поєднуватиме національні й міжнародні елементи, чи буде окремим міжнародним судом – слід визначатися», - каже куратор Департаменту.
Мамедов вважає, що зараз досить складно говорити про створення міжнародного трибуналу щодо ситуації в Україні, оскільки для цього потрібно рішення Ради Безпеки ООН, а Росія, яка користується своїм правом вето, напевно заблокує його.
Альтернативою міг би стати гібридний суд, який поєднуватиме як національний, так і міжнародний елементи, що підвищить і ефективність, і об'єктивність судового розгляду.
Відповідаючи на запитання ZN.UA про те, яким саме чином застосовуватиметься принцип невідворотності покарання до російських найманців та інших військових, Мамедов зазначив: «Невідворотність покарання - один з основних принципів правосуддя. А для нас головне - оцінювати дії цих осіб, збирати належну доказову базу і передавати справу до суду, який вже і вирішує питання про притягнення до відповідальності».
Він також вважає, що говорити про амністію учасника військового конфлікту можна тільки після того, як зафіксовані всі факти вчинення злочину. Крім того, амністії за тяжкі злочини бути не повинно.
«Повертаючись до перехідного правосуддя: не один рік тривають дискусії щодо можливої амністії для учасників іррегулярних незаконних збройних формувань. Але для нас як органу правосуддя важливо, щоб насамперед були зафіксовані всі факти вчинення злочинів, встановлено істину в кожній справі, а вже після цього будемо говорити про те, чи можна особу амністувати. Очевидно, що тяжкі злочини непрощенні», - пояснив заступник гепрокурора.
Тому, незалежно від того, визнає РФ міжнародне право чи ні, внесе зміни до Конституції, як вирішила на недавньому референдумі (про верховенство російського законодавства над міжнародним - ред.), або спробує інші маніпуляції, чи продовжить ігнорувати процеси у міжнародних судах, це не звільнить винних у скоєнні злочинів від відповідальності.
«І, до речі, навіть імплементація норм міжнародного гуманітарного права (МГП) в наше законодавство дозволить здійснювати правосуддя в будь-якій цивілізованій країні, що дотримується принципів права ведення війни. Тобто таким чином застосовується універсальна юрисдикція, і хоч би де воєнний злочинець опинився, сховатися від правосуддя буде не так просто», - додав він.
Як застосовуватиметься принцип невідворотності покарання до російських найманців та інших військових? Чи будуть покарані українські громадяни, які отримали російський паспорт на окупованих територіях? Де можуть судити вище керівництво Росії за воєнні злочини і злочини проти людяності? Про це читайте в другій частині інтерв'ю Тетяни Силіної із заступником генерального прокурора України Гюндузом Мамедовим. Першу частину інтерв'ю ви можете прочитати тут.