В Україні оприлюднили результати соціо-антропологічного дослідження впливу пандемії коронавірусу на дитинство, яке ініціювала ГО „Культурні географії” за підтримки Українського культурного фонду. Зокрема, 80,5% дітей у віці 9-16 років вважають, що пандемія вплинула на їх життя.
Згідно опитаування Київського міжнародного інституту соціології, 53,4% дітей вважають цей вплив помірним, а 27.1% — помітним. Кожен п’ятий респондент (19.3%) вважає, що пандемія зовсім не вплинула на їхнє життя або він був дуже незначним. Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожен сьомий каже про піднесений. 74% респондентів оцінюють свій емоційний стан нейтрально. Однак важливо розуміти, що при цьому більшість дітей зазначила, що одержувала підтримку від батьків. Водночас лише 1,5% отримували підтримку з боку вчителів.
За даними всеукраїнського етапу опитування, кожна друга дитина не хотіла б дистанційного навчання взагалі. 27 % розглядають його як додатковий спосіб, за потреби, 11.5 % як основний спосіб навчання та 8.2 % говорять про додатковий регулярний спосіб навчання. Під час пандемії значно зросло користування гаджетами — смартфоном, комп’ютером та ноутбуком, планшетом тощо. Вони — не лише інструменти для навчання, а й засоби для проведення вільного часу (44% обрали гру / перегляд цікавого на телефоні як спосіб проведення вільного часу, 36,5% — перегляд фільмів абощо (що, вочевидь, також є екранним часом), 28% — читання, що здебільшого також відбувається з екранів (з огляду на відповіді дітей під час глибинних інтерв’ю). Крім цього, гаджети — це спосіб комунікації з друзями, 61% опитаних використовує соціальні мережі з метою спілкування з друзями.
Найбільшу тривогу у дітей викликало брак живого спілкування з однолітками. Серед дозвілля пді час карантину найчастіше діти обирають ігри (44,2%), фільми та аніме (36,5%), читання (28,1%), спорт 23,7%) та малювання (23%) завершують ТОП-5.
Перебуваючи вдома на карантині, діти відчували достатню свободу у користуванні цифровими пристроями та інтернетом. Батьки лише частково контролювали розподіл часу з гаджетами, але не контент, який переглядають діти. Як показали глибинні інтерв’ю, діти й до карантину мали достатньо цифрової свободи, адже здебільшого в Україні стосунки дітей із батьками стосовно користування гаджетами та інтернетом будуються на довірі та невтручанні. Можна простежити певний позитивний вплив пандемії на спортивні звички. Якщо у 36% дітей вони не змінилися, то 38,5% опитаних почали займатися спортом або збільшили його присутність у своєму житті. Спорт також був спільним заняттям із батьками для 11% опитаних.
Раніше повідомлялося про те, що 65% батьків українських школярів виступають проти дистанційної освіти через низьку якість такого навчання. Водночас 50% сімей, чиї діти чи онуки ходять до школи, погодилися з користю дистанційки у боротьбі з поширенням коронавірусу. Найбільше дистанційна освіта не влаштовує мешканців сіл (72%). У селищах міського типу та великих містах підтримка дистанційної освіти вища.
Порівняно з липнем 2020 року кількість негативних оцінок якості освіти в Україні зросла на 9%: у 2021 році 45% українців назвали її низькою, ще 44% - посередньою.
Докладніше про плюси та мінуси дистанційного навчання читайте у статті Едуарда Рубіна "Кожен сам собі цензор, Цербер та журнал успішності: чи завоює онлайн-навчання світ?