Через російські удари по енергетичній інфраструктурі українці стикаються тривалими відключеннями світла. Як допомогти дітям подолати страх темряви, підтримати і не допустити хронічного стресі? Найпростішим способом є гра.
Коли один канал сприйняття депривований, в стані перезбудження чи неактивний, інші в більшому навантаженні та чутливості. Відчуття близькості під час переживання складного досвіду додає сил.
«Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри. Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу», - пояснює дитячий психолог Світлана Ройз.
Аудіальні ігри та ігри зі словами:
- Співати хором;
- Грати на музичних інструментах;
- Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;
- «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
- Разом промовляти скоромовки;
- Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!»і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;
- «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;
- Розповідати історії на задану тему;
- Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
- «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;
- Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
- «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
- «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
- «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
- «Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» – «кинйач», «стіна» – «анітс»;
- «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;
- Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;
- Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на чотири рядки;
- «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;
- Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
- «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»;
- «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;
- Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;
- «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;
- «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує, та що вони могли б означати мовою прибульців.
Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.
Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».
Тілесні ігри можуть бути такі:
- «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;
- «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
- «Чарівні доторки». Уявити, що тіло – це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
- Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;
- Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
- Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;
- Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді – торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;
- «Доторки – незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;
- Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім – уявити, як на ній можна адаптуватися;
- Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;
- Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:
- Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;
- Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;
- Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;
- Дивитися крізь друшляк на «зірки».
Ворожий розрахунок на паніку і зневіру провалився, як і все решта, на що вони розраховують. Що далі? Читайте у статті соціального психолога Олега Покальчука «Ой, а розмов скільки було!» Ґвалтовний блекаут і його розміри».