В Україні, як і в інших демократичних суспільствах, традиції вшанування Другої світової війни, її жертв, учасників і загалом культура пам’ятання почали переглядатися, пише для ZN.UA голова Українського інституту нацпам’яті Антон Дробович.
«Найбільше емоцій породили ці зміни в питаннях, що стосувалися ролі національних рухів під час війни, викриття злочинів обох тоталітарних режимів, розвінчання популярних колись міфів, пов’язаних із учасниками війни, а також відмови від радянських церемоній, символів та ритуалів ушанування», - наголошує втор.
За роки незалежності України у комеморації Другої світової війни відбулися такі зміни:
Відмова від демонізації чи ідеалізації та виважене ставлення до історичних оцінок. Наприклад, коли йдеться, про співпрацю Радянського Союзу з нацистською Німеччиною з 1939 року по літо 1941 року, в українському суспільстві не знаходиться таких впливових сил, які намагаються демонізувати СРСР як країну, звинуватити його у всіх гріхах.
«Є ті, хто хоче нарешті чесно назвати речі їхніми іменами, адже такі факти, наприклад, як німецько-радянська співпраця і спільна відповідальність за розв’язання Другої світової війни, - вже загальновизнані», - підкреслює Дробович.
Поступова відмова від «культу перемоги», що визначає перемогу в Другій світовій війні вінцем досягнень суспільства і намагається перетворити перемогу над нацизмом в ультимативний аргумент, який виправдовує всі злочини та помилки комуністичної системи.
Цей ідеологічний конструкт стає чи не єдиним предметом гордощів для сучасних поколінь адептів (пост)радянської імперської візії.
Демілітаризація вшанування. Поступово пам’ять про Другу світову війну дедалі менше асоціюється в українців із військовими парадами та бряжчанням зброєю.
Поява нових символів і дискредитація старих. Відкинувши радянські ідеологеми, українське суспільство неминуче мало прийти до відкидання й радянських символів, але цього досить довго не відбувалося, зазначає автор.
Аж доки не почалося протистояння з Росією. Невдало вплівши символ радянської перемоги у Другій світовій війні у свій акт агресії, російські пропагандисти зазнали карколомної невдачі в гуманітарному плані й відштовхнули українське суспільство від старих символів, стимулювавши розвиток цілком нової, гуманістично орієнтованої культури пам’ятання, що має відмінну внутрішню логіку й випрацьовує нову символічну мову.
Про те, які основні зміни у сприйнятті Другої світової війни відбулися в Україні за роки незалежності та чому досі точаться війни пам’яті, розмірковує голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович у статті «Токсичні пастки чорно-білих ілюзій».