Спроби відкотити назад або хоча б пригальмувати медичну реформу, яка зі змінною швидкістю впроваджується в Україні з 2017 року, не припиняються. Останнім часом здається, що медреформа якщо не стагнує, то принаймні розгублено завмерла. З початком повномасштабної війни викликів побільшало. А от візіонерів біля керма, здатних розробляти зрозумілі покрокові плани, куди і як саме рухатись українській системі охорони здоров’я під час і після війни, бракує.
Хоча це — про формування політики. Завдання ж однієї з ключових інституцій реформи — державного підприємства «Медичні закупівлі України» (МЗУ) — її реалізовувати. І з цим воно, як видається, загалом справляється. Є чимало значних досягнень. Є й прикрі помилки, наприклад несвоєчасна і недостатня закупівля онкопрепаратів торік. Сподіваємося, ситуація в майбутньому не повториться.
З генеральним директором «Медзакупівель» Едемом Адамановим ZN.UA розмовляло про досягнення, виклики і плани держпідприємства як на наступний рік, так і на найближчу перспективу — про збір потреб лікарень, централізовані закупівлі, оцифровку та автоматизацію процедур, а також про контроль за якістю ліків, медичних товарів та автомобілів.
— Пане Едеме, що у нас зараз із медреформою? Стагнація чи розвиток?
— Створення Національної служби здоров'я України (НСЗУ) і «Медичних закупівель України» — це точки неповернення. Після того, як ці інституції відбулися, відкотити реформу назад уже неможливо. Я дуже радий, що Нацагентство з питань запобігання корупції бере за приклад для інших центральних органів виконавчої влади наш закупівельний досвід. Адже медична сфера досягла золотого стандарту закупівель, коли формування і реалізація політики розділені між різними установами.
Із кожним роком ми беремо на себе закупівлю дедалі більшої кількості медичних товарів. Це дало змогу державі відмовитися від послуг міжнародних закупівельних організацій, таких як UNDP, Crown Agency, UNICEF. Нам делегували навіть закупівлю вакцин від кору, паротиту і краснухи, поліомієліту, а також дифтерії та правця.
Єдине, ми не купуємо товарів за напрямами «Громадського здоров'я»: АРВ-препаратів (для ВІЛ/СНІД), ліків від туберкульозу та тестів для виявлення цих хвороб. Щоб зменшити навантаження на наш держбюджет, міжнародні донори закуповують і постачають Україні ці товари безкоштовно.
У цілому медреформа дуже корелює з реформою публічних закупівель. З початком повномасштабного вторгнення було дуже важливо правильно та оперативно перезапустити процеси, що були зруйновані. Я радий, що до кінця 2022 року законодавство стало більш-менш сталим, бо на початку повномасштабної війни воно постійно змінювалося.
— Що було найбільшим викликом для МЗУ за цей час?
— З початком повномасштабної війни ми стикнулися із багатьма викликами: розірвані логістичні маршрути, нестабільний курс, додаткові потреби в закупівлях тощо. Зокрема, з’явилася ініціатива президента України UNITED24, за якою МЗУ купують необхідне медичне обладнання для лікарень. Ми розуміли: щоб ефективно виконувати свою роботу в нових умовах, нам потрібно оцифрувати та автоматизувати наші бізнес-процеси.
Ми вдячні нашим міжнародним партнерам за безоплатний доступ і допомогу з інтеграцією глобальної закупівельної платформи SAP Ariba. Вона розширила наш доступ до постачальників з усього світу і дала можливість здійснювати ще швидші та більш конкурентні закупівлі. Наприклад, саме завдяки цій системі ми буквально за кілька днів знайшли канадського постачальника, у якого придбали броньований евакуаційний транспорт. Зараз завдяки SAP Ariba для нас не буде проблемою купувати навіть тисячі позицій протягом року.
— Прокоментуйте, будь ласка, звинувачення проти очільниці НСЗУ. Відсутність будь-яких офіційних заяв з боку міністра охорони здоров’я, чесно кажучи, дещо дивує.
— У мене немає причин сумніватися в доброчесності та прозорості процесів у Національній службі здоров’я. Створення цієї установи — великий крок уперед у межах реформи охорони здоров’я України. Маю надію, що слідство буде чесним та об’єктивним.
— Україна має великі проблеми з демографією. І до війни, а з війною — особливо. Смертність, низькі показники народжуваності, багато людей виїхало і не всі повернуться. Значно збільшити показники народжуваності не вдасться. Отже, потрібно робити більший акцент на підвищенні якості і тривалості життя. Які завдання в цьому контексті МОЗ ставить перед МЗУ?
— Величезну роль у покращенні демографічної ситуації відіграватиме саме закупівля медичного обладнання. Адже дуже багато ресурсів інвестується безпосередньо в діагностику. Передусім ми говоримо про вже запущений проєкт розширеного неонатального скринінгу для немовлят, коли одразу після народження держава може діагностувати 21 рідкісну орфанну хворобу. Обладнання для чотирьох лабораторій, що здійснюють такі дослідження, купувала команда МЗУ. Якщо хвороба підтверджується, лікарі можуть оперативно надати дитині допомогу.
Я вважаю цей проєкт революційним. Навіть у сусідній Польщі скринінг новонароджених виявляє не так багато хвороб. І є непоодинокі випадки, коли заради більш розширеної діагностики поляки приїжджають в Україну.
Також мова про інше придбане дороговартісне обладнання, яке допомагає діагностувати хвороби і лікувати їх. Зокрема, за роки роботи МЗУ закупили велику кількість комп'ютерних томографів, рентгенівських систем, інноваційних мікроскопів для оперативних втручань тощо. Цього року ми придбали 15 лінійних прискорювачів. Це — переломний момент у лікуванні онкологічних захворювань.
Крім того, за п’ять років існування МЗУ ми закупили більш як тисячу автомобілів швидкої медичної допомоги. Навіть якщо кожна машина врятувала хоча б одну людину, то це вже більше тисячі життів. А насправді ці машини рятують мінімум одне життя щодня. Тож це те, що ми точно продовжимо робити.
Якщо говорити про якість надання медичних послуг, то зараз ми сфокусовані на наявності ліків у лікарнях. Ми робимо все для того, щоб українці поверталися в Україну і не відчували дефіциту медичних товарів у закладах охорони здоров’я.
Я пишаюся тим, що багато пацієнтів з орфанними захворюваннями повертаються з Європи в Україну, тому що забезпеченість і доступність дороговартісних ліків від цих хвороб у нас краща, ніж у деяких країнах ЄС. Можливо, ці позитивні зрушення не одразу помітні, але в довгостроковій перспективі вони відіграватимуть важливу роль для збільшення або хоча б збереження нашої популяції на нинішньому рівні.
— Як відбувається постачання ліків під час війни? У чому особливості цього процесу?
— У перші тижні повномасштабного вторгнення було складно. Але станом на сьогодні ми вже налаштували процеси, логістику та готові до будь-яких ситуацій. У різних куточках Київської області у нас є кілька складів, де ми зберігаємо ліки. Усі маршрути працюють, є паливо, є вантажівки з рефрижераторами тощо.
До повномасштабної війни ліки постачалися переважно літаками в аеропорт «Бориспіль», далі вони розмитнювалися та їхали на наш склад. Сьогодні майже всі медичні товари ми отримуємо вантажівками через кордон із Польщею. Цей процес можливо передбачити, а отже, запланувати і розрахувати, щоб усе приїхало вчасно.
Крім того, ми розвозимо ліки майже щодня невеликими партіями, щоб уникнути дефіциту препаратів у лікарнях. Усі вони нині також забезпечені генераторами. Тож заклади охорони здоров’я зможуть зберігати ліки належним чином і подавати інформацію про залишки у наші системи.
— Як ви переконуєтеся в якості закуплених ліків і медтоварів? Що у нас зараз із Держлікслужбою? Є чимало нарікань на неякісні ліки.
— Ми не отримували жодних нарікань щодо якості придбаних нами медичних товарів. Можливо, скарги стосуються роздробу. Усе, що ми отримуємо на склад, проходить внутрішній контроль якості як від Держлікслужби, так і від нашого логістичного партнера. На першому етапі перевіряються цілісність упаковки, пакування, документація, термодатчики (чи не був при транспортуванні порушений температурний режим) тощо.
Якщо ліки доставлені з країн без суворої регуляторної політики, їхні зразки також направляються на лабораторний аналіз, за результатом якого Держлікслужба надає висновок про якість. Йдеться про всі держави, крім країн — членів ЄС, Великої Британії, США, Канади, Швейцарії, Нової Зеландії, Австралії, Японії, Ізраїлю. Тільки у випадку його успішного проходження препарати випускаються в обіг.
Далі постає питання, як зберігаються ліки після доставки в лікарню. Не секрет, що, на жаль, не в усіх лікарнях є спеціальні склади, холодові кімнати. Інколи препарати зберігають у звичайних підсобках, і це може вплинути на їхню якість.
— Послугами яких лабораторій ви користуєтесь?
— Лабораторний аналіз ліків, що придбали МЗУ, здійснює Державна лікарська служба. Вона проводить свої дослідження на базі державної науково-дослідної лабораторії з контролю якості лікарських засобів Інституту громадського здоров'я імені Олександра Марзєєва НАМН України, Центральної лабораторії з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції та Державного експертного центру МОЗ.
— А як перевіряєте автомобілі? Недавно ви закупили 13 броньованих евакуаційних автомобілів, перед тим — «швидкі».
— Для перевірки машин швидкої допомоги ми залучаємо орган з оцінки відповідності. Його представники разом із співробітниками МЗУ, одержувачами авто та постачальником перевіряють усю документацію. Також ми ретельно оглядаємо авто: чи є там необхідне медичне обладнання, чи справно воно працює. Для перевірки «швидких» у нас є чек-лист на кілька сторінок. Тільки після того, як ми переконаємося, що авто відповідає всім вимогам, воно передається лікарні.
Для перевірки броньованого транспорту в Україні немає лабораторії, яка могла б зрізати частинку металу і перевірити його якість. Але це і не потрібно. Від виробника авто — канадської компанії — ми маємо сертифікати, звіти балістичних випробувань з міжнародних лабораторій. Придбані бронемашини сертифіковані за стандартом НАТО STANAG 4569.
Разом із представниками Командування медичних сил ЗСУ ми переглядаємо усі документи та перевіряємо «начиння» бронемашини. Єдине, чого не робимо, — не розстрілюємо машини з автомата, як в американських стрічках. Перед тим, як відправити броньовані авто на нуль, хлопці із ЗСУ у себе в частинах, де це дозволено, роблять тест-драйв.
— Як формується потреба у ліках, щоб їх вистачило на всіх пацієнтів? Торік була величезна проблема з наявністю онкопрепаратів. Подекуди, як видно з повідомлень, вона зберігається й зараз.
— Остання молекула, по якій ми отримували скарги, був «Карбоплатин». Цього тижня ми завершуємо його розвезення в регіони.
Збір потреби по кожній нозології відбувається безпосередньо із медзакладів через інформаційно-аналітичні системи MedData і e-Stock. Іноді це досить складний процес, адже по деяких хворобах існують зарегульовані методології.
Є певні захворювання, де на рівні протоколів лікування затверджено, що пацієнту потрібно не більш як три таблетки на день. Є запрограмована методологія, яка співставляє кількість пацієнтів із кількістю ліків, наданих лікарнею. Якщо є неспівпадіння, тобто помилка, система її підсвічує.
Тож потреба лікарні проходить візування в департаменті охорони здоров'я, який бачить агреговану заявку своєї області. Потім наші аналітики роблять верифікацію на логічні і технічні помилки. Далі заявка перевіряється на рівні наших категорійних менеджерів. Вони знають, які ліки і в якій кількості потрібні для лікування певного захворювання. Якщо є помилки, ми інформуємо про це лікарні, і вони мають їх виправити.
Потім агреговану заявку з усієї України перевіряє група експертів при МОЗ, де присутні також представники пацієнтських організацій. Тільки після цього Міністерство охорони здоров’я затверджує кількості до закупівлі з урахуванням очікуваних поставок, виділеного фінансування та залишків ліків у лікарнях. Тож процес подачі потреби багаторівневий і включає кілька етапів верифікації.
Але чому ж тоді в Україні виникла криза з онкопрепаратами? Справа в тому, що лікарні не завжди вчасно звітують щодо залишків і споживання ліків. Відповідно до законодавства, кожна лікарня двічі на місяць має надавати інформацію, скільки ліків було використано, а скільки — залишилося. На жаль, не всі робили і роблять це вчасно та якісно. Саме тому виникла ситуація, коли в своїх системах ми бачили, що ліки є, а потім упродовж двох тижнів деякі області списали піврічну потребу в нуль. Звісно, придбати та доставити таку велику кількість ліків за два-три тижні неможливо, їх просто в світі немає. Це й спричинило кризу. Саме тому вкрай важливо, аби заклади охорони здоров’я відповідально та вчасно звітували про свої залишки ліків.
— Які зміни плануються, аби не допустити таких помилок і дефіцитів на майбутнє?
— По-перше, зараз розподіл товарів відбувається не тільки за потребою, а й відповідно до рівня споживання та забезпеченості регіону. Наприклад, раніше, якщо Полтавська область замовила 100 флаконів, ми стільки й купували і привозили. Тепер ми маємо законодавчі повноваження перевіряти, скільки ця область споживає середньомісячно та скільки є на залишках. Якщо розуміємо, що 100 флаконів їй забагато, бо на залишках — 80, довеземо лише 20. А якщо бачимо, що в області є ризик нестачі ліків, ми розподілятимемо їм більше, щоб перекрити потребу.
По-друге, на центральному складі, а також на рівні лікарень ми зберігатимемо певний запас, щоб уникнути дефіциту. Мова приблизно про 30%. Частина — на центральному складі, частина — в лікарнях. Тобто тримісячний запас найбільш затребуваних позицій, аби оперативно розвезти їх, якщо виникне потреба.
По-третє, регулярний моніторинг своєчасного подання інформації регіонами. Якщо бачимо, що залишки не змінилися, в ручному режимі контактуємо з лікарнею, уточнюємо інформацію та нагадуємо про необхідність внести дані щодо споживання.
Дуже важливо, аби лікарні розуміли, що вчасно та якісно подані дані про забезпеченість є критично необхідною складовою для стабільної наявності ліків. Неможливо правильно розподілити товари, якщо невідомо, скільки залишків є у лікарні і як швидко вона споживає ліки. Всі ці важливі нововведення вже відображені у профільній постанові №298.
— Який бюджет МЗУ на наступний рік? І як він розподілятиметься?
— Нині проєкт бюджету погоджено урядом і направлено на розгляд парламенту. Коли Верховна Рада ухвалить відповідний закон, а президент підпише, буде правильно говорити про асигнування на медичні закупівлі. Але з імовірністю 99% можу сказати, що наш бюджет на закупівлі наступного року становитиме понад 12 мільярдів гривень.
Це велика перемога, бо через зміну курсу валют із цьогорічним бюджетом у наступному році ми не могли б повністю покрити потреби по онкології чи інших важливих хворобах. Додаткові два мільярди гривень дозволять купити ще більше необхідних ліків.
— Щодо інноваційних препаратів та обладнання. Які новинки плануються до закупівлі?
— По препаратах зараз ведемо перемовини щодо деяких нових молекул, які можуть бути закуплені в межах договорів керованого доступу (ДКД). Цей механізм дозволяє державі напряму вступати в переговори з виробниками та отримувати інноваційні ліки за зниженими цінами. Поки не можу сказати, які саме ліки плануються до закупівлі, але здебільшого це препарати для онкохворих. Сподіваюся, цього року ми придбаємо таким чином щонайменше один інноваційний препарат.
Щодо медичного обладнання. Цьогоріч ми закупили 15 лінійних прискорювачів для лікування онкології. Таке важливе обладнання на рівні держави централізовано було придбано вперше. Зараз ми на фінальному етапі по закупівлі МРТ. Є ймовірність, що наступного року будемо централізовано будувати циклотрони для виробництва радіофармпрепаратів. Вони необхідні для проведення позитронно-емісійної комп’ютерної томографії (ПЕТ-КТ), що дуже важливо для лікування онкології. Це складна історія, бо потрібно будувати окремі споруди для збагачення радіофармпрепаратів безпосередньо на території лікарень, адже період піврозпаду іноді досягає лише кількох годин. Придбати їх за кордоном майже неможливо. Через рік, коли лікарня буде спроможна виготовляти ці препарати самостійно, зможемо вже закуповувати безпосередньо ПЕТ-КТ.
— Зараз дуже актуальна тема ендопротезування. І тут ми спостерігаємо історію, подібну до того, що відбувається зі стентами. У лікарів для пацієнта два меседжі. Перший — державний ендопротез поганий або його немає. Другий — серед закуплених ендопротезів немає потрібного розміру. І часто це правда.
В обох випадках пацієнту пропонується придбати потрібне від постачальника. І люди платять. Якщо можуть. Між тим ми розуміємо: коли пацієнт оплачує вартість ендопротеза за чеком постачальника, то дуже часто це означає, що половина вартості потім до когось повертається.
Які є механізми швидкого реагування принаймні щодо розмірів?
— Нещодавно була нарада, де порушувалася проблема ендопротезування з керівництвом МОЗ, НСЗУ та представниками з усіх областей України.
На жаль, потреба в ендопротезах, яку подавали лікарні, дуже сильно занижувалася. Це робилося для того, щоб потім ці ендопротези купували пацієнти. Це жахливо і неправильно.
Разом із НСЗУ тепер ми будемо співставляти кількість проведених лікарнею операцій із кількістю замовлених нею і доставлених нами ендопротезів. Якщо будуть розбіжності, лікарня пояснюватиме, де взяла ендопротези і яким чином вони до неї потрапили.
Щодо їхніх розмірів не все так погано, як кажуть заклади охорони здоров’я. У тендерній документації не можна наперед вказати типорозміри, тому що вони різні у різних виробників. І задати якісь рамки — означатиме прописати тендер під одного виробника. Тому ми оголошуємо процедуру, де передбачаємо різні варіанти розмірних сіток. Переможець надає свій каталог типорозмірів, потім група експертів МОЗ визначає найбільш історично розповсюджені з них в Україні. Саме їх замовляє МЗУ та постачає в лікарні.
Разом із тим лікарні мають право звернутися до виробника і попросити заміну розміру. Це також передбачено в наших договорах про закупівлю, але вони чомусь цього не роблять. Зручніше сказати, що розмір не той, тому нехай пацієнт купляє ендопротез за свої гроші.
Як ще можна покращити цю ситуацію? Згодом ми будемо пропонувати додати в електронний каталог Prozorro Market усі існуючі типорозміри всіх виробників і надамо лікарням можливість купувати їх самостійно.
— Це далека перспектива. Поки що давайте трошки детальніше про розрахунок потреб.
— Лікарні мають чесно подавати реальні потреби. Навіть якщо вони цього не зроблять, ми співставимо історичні дані по втручаннях і звіримо дані в електронній системі охорони здоров'я (ЕСОЗ). По тих закладах, де потреба буде нереалістична, вимагатимемо обґрунтування. Якщо не зможуть його надати, скеруємо питання до керівника департаменту охорони здоров’я. Якщо очільник лікарні не може проконтролювати, щоб його співробітники подали адекватну потребу, то виникає запитання: чому він керівник лікарні?
Як може влада вплинути на доброчесність людей на місцях? Перелічені мною заходи вже вирішують 80% проблем. Ми розуміємо, що завжди знайдуться недоброчесні люди або непрофесійні менеджери. Але це — меншість. Я прихильник того, щоб фокусуватися на тих 80% людей, які готові чесно робити свою роботу. В інших потім просто не буде вибору.
— Коли закуплені вами зараз ендопротези та пластини потраплять до пацієнта? Є припущення, що аж восени-взимку 2024-го. Бюджет ще не затверджений. Поки відбудуться всі процедури…
— «Медзакупівлі України» постачають ендопротези в лікарні вже не перший рік. Я на власні очі бачив на складі ці товари. Якщо говорити про зібрану від лікарень потребу, з урахуванням залишків заклади охорони здоров’я забезпечені ендопротезами до вересня 2024 року.
— Ну, ми ж розуміємо, що потреба була занижена в рази.
— Так. Але навіть якщо вона занижена вдвічі, на пів року наперед лікарні все одно ними забезпечені.
— Думаю, потреба занижена набагато більше, ніж удвічі. Минулого року вона була заявлена в п’ять тисяч ендопротезів. Операцій проведено 13,5 тисячі. І це лише ті пацієнти, з яких взяли гроші. А якщо грошей нема? Скільки операцій не було проведено?
— Як тільки ми почнемо купувати значно більше ендопротезів, станемо більш цікавими як країна для їхніх виробників. Відповідно, вони будуть більш активними: пропонуватимуть кращі ціни та пріоритезуватимуть нас у поставках.
Зараз, на жаль, є окремі випадки, коли пацієнтів змушують купувати ендопротези за свої гроші. Якщо потреба буде централізована, а також прозоро і чесно подана лікарнями, то постачальники зрозуміють: легше укласти один контракт і поставити кілька тисяч ендопротезів, ніж продавати один чи кілька одиниць, відправляючи своїх медичних представників у кожну окрему лікарню.
— Чому ці закупівлі не можна зробити через програму медичних гарантій, за принципом дороговартісних витратних? Провести сертифікацію, встановити ціни. І потім відшкодовувати лікарні ці витратні матеріали (за кожен встановлений ендопротез, металопластину або гвинт) за звітом через ЕСОЗ. У цьому разі, по-перше, не потрібно закуповувати все одразу. По-друге, закуповуватиметься тільки те, що дійсно потрібно пацієнту, а не все й усіх розмірів — вгадав-не вгадав. І, по-третє, коли є реферована ціна, використовувати можна тільки сертифіковану продукцію. Якби ви розробили такий механізм, то ендопротези і пластини були б у пацієнта вже з 1 січня, а не наприкінці 2024-го. Чому ви так не зробили?
— Тому що зараз це не запрацює. Коли ринки ефективні і функціонують, то можна і потрібно децентралізувати закупівлі. Бо немає ризику, що держава переплачує гроші. Коли ринок неефективний, децентралізувати не можна, бо держава витрачатиме мінімум удвічі більше, аби забезпечити всіх пацієнтів.
Нинішній пріоритет — оборона, грошей не вистачає. І просто так платити вдвічі більше, тому що ринок недосконалий, — злочин. Тому в першу чергу точно треба централізувати, щоб ринок запрацював. Коли він запрацює, тоді можна буде віддавати ці закупівлі на місця.
— Так ми ж говоримо про сертифікацію і реферовану ціну.
— Будь-яке реферування ціни на ринку, де є конкуренція, — це неправильно і не має жодного сенсу. Там, де є ефективний ринок і прозорі інструменти закупівель, це просто даремна витрата ресурсів. Реферування може зупинити розвиток. Завтра може з'явитися інноваційний ендопротез, який не потрапить в Україну, тому що у нас реферована ціна.
Або навпаки. Всі технології вже застарілі. Ендопротези коштують, наприклад, 5 тисяч гривень, а через те, що реферована ціна — 20 тисяч, усі продаватимуть їх за 18 тисяч. Бо навіщо продавати дешевше, якщо можна дорожче?
— Які ще проблеми у сфері медичного постачання, на вашу думку, зараз потрібно вирішувати?
— Швидше, не проблема, а виклик — у медзакладах на обласному рівні немає широкої закупівельної експертизи. Немає категорійних менеджерів, інколи — сильної юридичної служби, не так багато закупівельників. Через це великі постачальники, дистриб'ютори «викручують руки» таким замовниками — диктують свої умови договорів і намагаються поставити не зовсім те, що замовляли лікарні, та не зовсім вчасно.
На рівні системи ми можемо це врегулювати. Для цього необхідно оцифрувати якомога більше процедур закупівлі, зробити їх максимально прозорими і надати лікарням інструменти, які захищають їхні інтереси.
Деякі позиції медичних товарів стали обов'язковими до закупівлі через електронний каталог Prozorro Market, медичну частину якого адмініструють МЗУ. Це полегшило життя як замовників, так і постачальників. Але залишаються випадки, у яких зловживають обидві сторони. Цю проблему можна вирішити стандартизованими договорами — зараз ми їх напрацьовуємо, пізніше вони з'являться в Prozorro Market.
Наступний етап — електронні договори. Коли кожна літера і кома будуть оцифровані, суспільство та журналісти зможуть дуже легко аналізувати всі дані. Такий громадський контроль також дозволить зменшити кількість зловживань.
Тендери на Prozorro — це 10% від якісної закупівлі. Не менш важлива робота до того — аналіз ринку, ринкові консультації, встановлення правильно розрахованої очікуваної вартості, і після — контроль за виконанням договору. Часто лікарні не можуть забезпечити ці процеси на належному рівні. Тому автоматизований е-каталог Prozorro Market, що працює за принципом звичного інтернет-магазину, може суттєво покращити цю ситуацію.
Якомога більше процесів необхідно оцифрувати і зробити прозорими. Це шлях до розвитку та еволюції не тільки системи медичного забезпечення, а й державних закупівель загалом.