Успішний європейський тур президента Володимира Зеленського, цілком можливо, підштовхнув партнерів дати Києву більше зброї для оборони від атаки Владіміра Путіна. І це добре. Європі потрібно, щоб Україна перемога у війні, а Росія - програла. Але їй також потрібно, щоб Україна завоювала мир.
Саме тому два інших великих українських прохання - про допомогу в реконструкції і про членство в ЄС - грають центральну роль. Україна, яка застрягне в бідності, або залишиться позбавлена політичних зв’язків, які об’єднують країни ЄС, стане постійним джерелом нестабільності. Про це пише Financial Times, пояснюючи, що в інтересах Євросоюзу привести Україну в спільноту успішних ліберальних демократій. Європа розділилася між політиками, одні з яких це повністю розуміють, а інші - ні.
Поточний баланс між двома таборами - це причина, чому досі немає реальний політичних зобов’язань відбудувати Україну і підготувати її до членства в ЄС.
«І це можна зрозуміти. Жодна дискусія про гроші не може уникнути питань про моральні збитки, про те, хто візьме на себе ризики, що краще: позики чи гранти, а також про юридичну базу для спільного фінансування. В питанні членства назрівають великі питання за межами економічної інтеграції. Чи зможе Україна приєднатися до Шенгенської зони без кордонів? Чи її судова система буде незалежною і ефективною? А якщо щодо монетарного союзу? Що станеться з європейським аграрним сектором, коли на ринок зайдуть величезні сільськогосподарські ресурси України? Як право голосу України змінить політичну рівновагу в союзні?» - пише видання.
Ці політичні труднощі реальні. І знадобиться велика державницька майстерність, щоб їх подолати. Але поки вони залишаються невирішеними, потрібно знайти шляхи, які б дозволили Україні добитися негайного прогресу, щоб стати успішним членом ЄС. Financial Times вказує на два підходи, які заслуговують на увагу, але поки не обговорювалися. Знайти новий механізм фінансування для України на цей рік, який ЄС запустив у грудні, було доволі складно. Але створити такий механізм для забезпечення ще більших сум, необхідних для відбудови країни, буде ще важче. Втім, країни єврозони обговорили один доступний інструмент - Механізм європейської стабільності (ESM), створений для надання позик країнам-учасницям, які переживають фінансові труднощі. В розпорядженні ESM понад 400 мільярдів євро невикористаних коштів. Цього вистачить для «Плану Маршалла» 21-го століття, який пообіцяв канцлер Німеччини Олаф Шольц.
Але ESM ніколи не застосують за своїм початковим призначенням. Він виявився настільки політично токсичним, що жодна країна не захотіли звертатися до нього під час пандемії коронавірусу.
«Його величезні можливості позичати варто перепрофілювати для відбудови України. Угода про ESM дозволяє міністрам фінансів переглядати інструменти підтримки. Вони могли б випустити облігації ESM для фінансування євроурядів, які б позичали кошти для платформи реконструкції», - допускає видання.
Оскільки ESM - це міжурядовий орган, який не орган ЄС, його країни-учасниці могли б дозволити Україні приєднатися або ж переглянути угоду, щоб дозволити надавати підтримку країнам, які не мають членства.
В питанні вступу України в ЄС, дебати ігнорують Європейську економічну зону, яка розширює спільний ринок на три країни Європейської асоціації вільної торгівлі: Норвегію, Ісландію і Ліхтенштейн. Вони прийняли економічні правила ЄС і користуються безперешкодним товарообігом за виключенням митних правил щодо походження в усіх секторах окрім рибальства і аграрного сектору. Членство в Європейській економічній зоні найближче на сьогодні до членства в ЄС. Якщо Україна буде відповідати вимогам для вступу в Євросоюз, вона буде готовою приєднатися і до Європейської економічної зони. І навпаки: відповідність критеріям для вступу в Європейську економічну зону буде дорівнювати виконання важливих вимог для членства в ЄС. Чому б не націлитися на вступ в ЄЕЗ, який би міг стати проміжним етапом?
Цей шлях дає країнам Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) можливість просувати українські європейські амбіції. Вони можуть спочатку запросити Україну в EFTA, що стало б доволі скромним кроком в західному напрямку. Після цього Норвегія могла б підтримати українську кандидатуру на приєднання до ЄЕЗ. Адже угода про Європейську економічну зону дозволяє всім країнам EFTA подати заявку на вступ.
Цей крок займе багато часу. Але заблокувати приєднання України до єдиного ринку буде важче, ніж у випадку повного членства в ЄС. Тому що складні політичні питання, які Financial Times перелічує вище, в такому випадку не будуть нависати над процесом. Сьогодні такі труднощі у майбутньому підштовхують до того, щоб забути про українське членство, чого Україна справедливо боїться.
Але отримавши членство в ЄЕЗ, Київ займе хорошу позицію, щоб підштовхнути ЄС до вирішення проблем без затримок. Financial Times пише, що в обох підходах потужні інституційні механізми вже готові. Тож в дусі переробки потрібно знайти їм нове застосування.