У науково-освітянському середовищі України склалася така ситуація, коли і вже запроваджені, і ті, що активно пропонуються, напрями, методи та механізми боротьби з плагіатом не спрацьовують, а переважно викликають обурення, неприйняття їх професійною спільнотою. Натомість зростають розчарування, втома, роздратування, зазначає доктор філологічних наук Елеонора Шестакова.
Загальновідомо, що суди не вирішують, хто є плагіатором, фальсифікатором, хто – справжнім науковцем, фаховим викладачем, а працюють із порушенням процедурно-процесуальних норм і вимог.
До суду з уже виявленими фактами плагіату можна подати лише в межах закону про авторські та суміжні з ними права. Тож якщо Міносвіти, Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти чи особливо виш захочуть покарати порушника норм академічної доброчесності (плагіат, фальсифікація, маніпуляції даними з боку здобувачів наукових ступенів і звань, авторів, які надрукували сплагійовані статті в наукових виданнях певного ЗВО чи НДІ), на них очікує складна й копітка процедура.
Зокрема, позивачам доведеться розшукати реальних авторів сплагійованих текстів і вмовити долучитись до судового позову.
Але навіть коли адміністрація вишу та колеги підтримають викладача, що буде на практиці? З кожним рефератом/курсовою/магістерською йти до суду? І хто буде позивачем – викладач, який викрив плагіат чи фальшування; кафедра;лабораторія, в якій виконувалася й мала пройти захист робота; адміністрація ЗВО? Хто оплачуватиме судові витрати і працю адвокатів? Що буде зі студентом, якого звинувачують у порушенні норм?
На думку авторки, судові процеси з питань академічної доброчесності можуть стати масовим явищем і породити систему правників, що спеціалізуються на цих питаннях, але вони не сприятимуть фаховому зростанню науково-освітянського середовища, цінуванню в ньому норм і принципів цивілізованого фахового існування.
Боротьба з плагіат давно стала темою номер один в науці. І хоча небайдужа громадськість тримає руку на пульсі, можна констатувати: на жаль, сьогодні не працюють ні ті механізми боротьби з ним, що вже ухвалені, ні ті, що обговорюються. А розгляди плагіатних справ у судах взагалі можуть перетворити серйозну проблему на шоу. Чому так сталося – читайте у статті Елеонори Шестакової «Пандемія нефаховості і безвідповідальності» у ZN.UA.