В Україні понад дев’ять місяців точиться війна за нашу свободу та незалежність. І на відміну від ворога, українці, попри страшні випробування, думають не лише про себе, а й про кожного воїна, який захищає країну й кожного з нас. Адже українці – це не про білі «Лади», це про любов та гідність. Про те, як дружина загиблого бійця віддає мільйон на важливий проєкт військової волонтерки, бо так вирішили їхні діти, розповідає Віта Сахник у статті «Гроші не замінять мені сина». Історії жінок, які віддали державну допомогу за загиблих воїнів на добрі справи» в рамках спільного проєкту ZN.UA та платформи пам'яті «Меморіал».
Олег Зайцев народився у місті Жашків Черкаської області, а в у 21 рік переїхав до Києва. У 2014 році Олег брав участь у Революції Гідності. Коли Росія розв’язала війну на Донбасі чоловік пішов на схід захищати рідну країну разом із кількома добровольчими формуваннями. Зокрема, Олег Зайцев був у «Правому секторі».
«Для нас війна почалася не 24 лютого. Це стало тільки логічним продовженням, до якого ми були готові, наскільки це, взагалі, можливо. Він знав, що повномасштабна війна буде, ще з 2014 року. Казав, що ігнорування війни обернеться більшою бідою. В результаті, прогнози повністю збулися», — розповідає Наталія Зайцева.
Її чоловік наполіг, аби дружина разом із двома доньками виїхала за кордон. Наказав не повертатися щонайменше рік.
Олег Зайцев боронив від російських загарбників Київ і за це ще при житті отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. На момент загибелі захисникові було 48 років.
Наталія Зайцева розповіла, що отримання допомоги від держави не було складним процесом.
«Перелік потрібних документів нам надав юрист Олегового підрозділу, — йому ж ми й подали документи. Точно не пригадую весь список, але там були копії паспортів, свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб, про смерть, ідентифікаційного коду, реквізити рахунку в банку і заява. Я подала документи від себе та доньок, батьки — окремо від себе. Ми все зробили впродовж тижня на початку серпня, а переказ від держави отримали наприкінці вересня. Труднощів у процесі не виникло».
Так, 15 мільйонів допомоги порівну розділили між п’ятьма членами родини – дружиною, двома доньками, мамою й татом полеглого воїна. Кожен отримав по три мільйони гривень.
«Одного дня я прийшла і сказала донькам: «Дівчата, тут у нас така дивна цифра на рахунку. Така, що аж треба рахувати нулі». Старша донька Лада (їй 14) відповіла: «Давай зробимо якийсь великий донат», — розповідає Наталія.
Сім’я почала шукати збори, де потрібна значна сума. Було багато варіантів, але дружина загиблого воїна відгукнулася на емоційний пост волонтерки і військової Лесі Литвинової.
«Вона не могла розкрити всіх деталей, але було зрозуміло, що це важлива програма, покликана допомогти хлопцям та дівчатам на передовій, щоб у них були вищі шанси повернутися додому. Там не вистачало мільйона гривень. Мене це зачепило, і я перерахувала 999 999 гривень — саме стільки пропустив банк», — розповідає жінка.
«Леся розповіла мені, на що саме підуть гроші, і я переконалася: це дуже потрібні речі. Поки що цим ділитися не можна», — каже Наталія.
Дружина загиблого воїна зізналася, що переказ грошей на благодійність не полегшив болю втрати, але вона відчувала сильну потребу зробити це.
«Ми зараз не в Україні, не можемо допомогти в інший спосіб. Я розумію, що виїзд за кордон — це правильно, Олег хотів, щоб діти були в безпеці. Та все ж це складний момент для нас. Наша сім’я невіддільна від війни, яка все ще триває. Ми мусили долучитися до боротьби хоча б у такий спосіб».
Нагадаємо, сім’я загиблого військового може отримати фінансову допомогу від держави, відповідно до постанови Кабміну «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану». Розмір грошової виплати становить 15 млн гривень. Сума розподіляється між усіма одержувачами рівними частинами.Претендувати на виплати можуть: дружина або чоловік загиблого військового; діти; батьки; особи, які перебували на утриманні загиблого.