Вже 10 днів українські сили на півдні атакують території, окуповані Росією. На північному сході вони також скористалися слабкістю ворога і почали наступати на російські позиції в Харківській області.
Але з іншого боку, на Донбасі, де російські загарбники хочуть захопити більше території, фронт залишається майже замороженим. Міністерство оборони Великої Британії говорить про запеклі бої на трьох напрямках. Британський уряд вважає, що армія Росії постала перед дилемою. Тому що у неї немає достатньої кількості військ, щоб успішно наступати на Донбасі. Адже сили потрібні для того, щоб уповільнити наступ України на півдні. Але водночас російська армія опинилася під тиском на північному сході, - пише Die Zeit.
Почавши наступ на півдні, українська армія змусила Росію перенаправити велику кількість своїх підрозділів на цей напрямок. Тепер на інших ділянках фронту солдатів не вистачає. Тож українські сили почали наступ в Харківській області. В Інституті дослідження війни (ISW) зауважили, що поблизу Балаклії російські війська були змушені відступити за річки Сіверський Донець і Середня. Вони також знищили мости, щоб українські солдати не могли їх переслідувати. Ще не так давно сили Росії наступали в Харківській області. Тепер ситуація, вочевидь, погіршується для армії загарбників. Російська сторона боїться ще більш масштабних контратак. І це доводить велика кількість авіаційних і ракетних ударів по українських цілях в регіоні.
Але попри це, Росія під тиском на двох фронтах одночасно. Втім, українські сили не змогли добитися великих успіхів на півдні. Хоча деякі села були визволені. Армія України націлилася на Херсон, який досі лишається під російською окупацією. Там російські сили майже повністю відрізані від своєї армії, оскільки українські військові знищили кілька важливих мостів і придушили спроби загарбників перейти Дніпро по понтонних переправах.
«Якщо виснаження російських сил через знищення ліній забезпечення досягне успіху, тоді визволення Херсона буде реалістичним», - сказав колишній керівник апарату Федерального міністерства оборони ФРН і голова Фонду Конрада Аденауера в Києві Ніко Ланге.
Втім, він застеріг від передчасних висновків. Оскільки протяжність фронту надзвичайно велика.
«Довжина лінії фронту така ж, як і відстань від острова Зюльт до Сицилії», - пояснив він.
«Це не великий контрнаступ»
Також залишається незрозумілим, на скільки масштабна наступальна операція України. Кілька тижнів тому представники українського уряду оголосили про інтенсивні наступальні дії. Хоча в Херсонській області успіхи української армії були досить обмеженими.
«Це не великий контрнаступ, але успішне просування вперед, яке створило проблеми для росіян», - сказав Ланге.
Армія України почала атаку без переваги в небі чи великої кількості військ на суходолі. Вона намагається оточити російські сили і відрізати їх від ліній забезпечення. І саме цими зусиллями вони створюють серйозний тиск на росіян. Втім, українські війська вже заплатили дуже високу ціну за свою ініціативу. Ландшафт на півдні України степовий. І в сил, які атакують, немає можливості знайти укриття на місцевості. Тож їх видно здалеку.
«Тому це дуже ризикована операція, яка супроводжується великими втратами. Гадаю, результат цього наступу - це ще відкрите питання. Збройні сили України намагаються зробити все, що можуть, маючи обмежені сили. Однак, їм не вистачає бронетехніки і танків для широкої атаки», - розповів Ланге.
Саме тому прем’єр-міністр України Денис Шмигаль попросив про тяжке озброєння під час візиту в Берлін три дні тому. В інтерв’ю DPA він сказав відверто: «Ми очікуємо, що США забезпечать нас танками Abrams, а також ми хотіли б отримати Leopard 2 від Німеччини. Це сучасні танки, які потрібні Україні на полі битви».
Українська оборонна промисловість була майже повністю знищена. Тому Києву потрібне збільшення поставок зброї з Заходу, щоб посилити свій наступ. Українська армія втратила значну частину матеріального забезпечення через російські повітряні удари і постійні артилерійські обстріли. Die Zeit пише, що армії України і Росії в глухому куті. Обидві сторони не достатньо сильні, щоб добитися вирішального прогресу і визначити результат війни на полі битви. Але з української точки зору цей глухий кут - це певний успіх. Адже країна змогла вже 196 днів чинити опір армії Росії. Окупаційна армія контролює близько 20% української території. Але сили оборони все ще здатні стримувати значно сильнішого ворога. А російські підрозділи стають дедалі слабшими.
Росія страждає від очевидних проблем з мобілізацію солдатів і виробництвом боєприпасів. З огляду на великі втрати на полі битви, російські сили втрачають свою ефективність. Піхотинців особливо не вистачає. Тому Москва все частіше кидає в бій найманців. Але серед них втрати теж дуже великі. Генеральний штаб України в середу вранці повідомив, що у деяких підрозділах ПВК у Харківській області 40% особового складу вже загинули або були поранені. Втім, Die Zeit пише, що цю інформацію неможливо перевірити.
Щоб розібратися з проблемою, яка виникла з запасами боєприпасів, російський уряд, схоже, вирішив звернутися по допомогу до КНДР. Втім, Пхеньян не може запропонувати Москві високоточні чи крилаті ракети, яких в його арсеналі обмаль. Північнокорейська оборонна промисловість також не може запропонувати продукцію високої якості. Тому що країна перебуває під санкціями вже багато років. Також Росія закупила безпілотники в Ірану, недійність яких теж під питанням. Москва не може купувати на Заході технології, які їй необхідні для виробництва власних військових систем. Тому бойова сила російської армії, швидше за все, буде й надалі скорочуватися. Україна, з іншого боку, не страждає від нестачі солдатів. Але через нестачу важкої техніки вона теж не може завдати вирішальний удар. Саме тому Міноборони США говорить лише про «наступальну операцію» України, а не про «контрнаступ». Тому що військові використовують цей термін для позначення широкомасштабних ініціатив, націлених здолати ворога хоча б у визначеному регіоні. А для цього потрібна перевага як в кількості солдатів, так і в матеріальному забезпеченні.
Західна артилерія допомагає, але не з усім
Росія перенаправила частину своїх військ з Донбасу на південь, щоб збудувати три лінії оборони в Херсонській області. Тому українським підрозділам зараз важко прорватися через них. Також у російських сил, попри всі проблеми, досі більше солдатів і важкої зброї. В України є далекобійна артилерія. Системи РСЗВ, які передали країни Заходу, дозволили українській армії завдавати удари по цілях за лінією фронту. Впродовж останніх тижнів так були знищені мости через Дніпро, які грали важливу роль для російських ліній забезпечення військ. Також сили України знищували склади боєприпасів і командні цетри Росії. А останнім часом сучасна артилерія використовувалася за знищення ворожих підрозділів на південному напрямку.
Але, як і у випадку російських військ на Донбасі, які неодноразово пробивали лінії оборони, але не могли піти в наступ через нестачу піхотинців, українська армія на півдні страждає від схожих проблем. Зрештою, сторона, яка атакує, втрачає більше солдатів, ніж та, яка обороняється. Для успішного наступу потрібна перевага у кількості військ хоча б в пропорції три до одного. Цього можна досягти, якщо перенаправити частину сил з інших напрямків на той, де триває наступ. Так можна досягти обмеженого успіху, але не перемоги.
В цей же час, ситуація для українських захисників на Донбасі стає дедалі гіршою. Хоча впродовж останніх тижнів на цьому напрямку бої були не такими інтенсивними.
«З середини серпня російська армія на Донбасі не здобувала жодних територіальних успіхів. Тепер командири там хочуть змінити цю ситуацію. Туди відправляють новий 3-й армійський корпус, який не може похвалитися досвідченими солдатами чи бойовим досвідом, але частково він забезпечений сучасним озброєнням», - сказав Ланге.
Якщо українська армія опиниться під більшим тиском на Донбасі, їй доведеться перенаправити війська туди, щоб стримати атаки. Це призведе до того, що наступальні дії на північному сході і півдні втратять свій імпульс. Тож військова перемога котроїсь зі сторін здається малоймовірною.