Які підібрати слова, щоб розбудити душу чиновника? Як висловити чужий біль і змусити державу діяти? Керівник Української мережі за права дитини, програмний директор міжнародного "Благодійного фонду" СОС Дитячі Містечка Україна" Дарина Касьянова в дитячій темі п'ятнадцять років. В своєму інтерв'ю DT.ua Дар'я Касьянова відповіла на питання про соціальну політику по відношенню до дітей, яку влада загнали до державного відстійника.
"Ми з Людмилою Волинець ще у 2010-му, коли реформа тільки окреслювалася, зверталися до експертів, які супроводжують реформу, з проханням вписати в її канву основну цільову групу - сім'ї з дітьми. Нам постійно казали, що ще не час. Але в кожному плануванні працює один принцип: що запланували, те й отримали на виході. Ну не запланували сім'ю з дитиною. Немає в держави такої цільової групи", - говорить Касьянова.
"Що тепер? Якісь обривки соціальних послуг для сімей із дітьми вмонтують у нову структуру штучно. А на рівні громад дуже часто люди самі не розуміють, про які послуги йдеться у процесі деінституціалізації. Нарубати дров, натопити лазню, помити хворого… Це все, що знають про соціальні послуги наші люди. Мало хто говорить про розвиток денних центрів сім'ї і дітей, розвиток послуг для дітей з інвалідністю, групи взаємодопомоги для батьків, курси підвищення батьківської компетенції", - додала вона.
Касьянова розповіла про закордонний досвід:
"Наприклад, у тій-таки Англії, куди наші чиновники часто їздять запозичувати досвід, на базі звичайних загальноосвітніх шкіл створено денні центри для дітей. Це місце, куди мама може привести на кілька годин дитину-дошкільника. Поки за ним наглянуть соцпрацівники центру, мама піде оформить документи або просто пострижеться. Навіщо це зроблено? Так соціальні служби можуть спостерігати за тим, що відбувається в уразливих сім'ях. Там, де ситуація на межі. І якщо мама привела дитину в такий центр, отож у неї є мотивація, отож вона піклується про свою дитину. Соціальний працівник без вторгнення в сім'ю може також зробити висновок про те, що дитина, припустімо, без побоїв і відкрита до спілкування. Може також припустити, безпечно в цій сім'є дитині чи ні".
"Якщо ж це сім'я, котра переїхала з іншої країни або з іншого міста, чи сім'я, котра переживає в цей момент життєві труднощі, то такий центр для неї - можливість інтегруватися в нову спільноту. А якщо сім'я ізольована, забирає дитину з запізненням, а приводить із синцями, - то в спеціаліста є можливість зробити своєчасні висновки й запропонувати свою допомогу або викликати поліцію, відчувши небезпеку для дитини. Тобто ми говоримо про функціонування системи, яка дозволяє виявляти неблагополуччя на дуже ранній стадії",- пояснила вона.
Але Касьянова резюмує, що наша система так не спрацьовує.
"Однак коли на рівні громад ми розповідаємо про такі послуги, всім місцевим керівникам подобається. Навіть готові впроваджувати. Правда, за донорські гроші. "Ну як же? - питаємо. - Ось же у вас у бюджеті є кошти. Давайте ми вам допоможемо все розпланувати й організувати". - "Ну що ви, - відповідають. - Коли вибирати між перекриттям даху в школі чи створенням денного центру, то ми, звісно, виберемо дах у школі або дорогу до сусіднього села", - додає вона.
Раніше Дар'я Касьянова заявила, що соціальна політика в Україні існує формально, а ось з точки зору сенсів ні і потрібно вивчити особисту справу кожної з 90 тисяч дітей, які живуть в інтернатах.
Також Касьянова відмітила, що за роки війни в Луганській області не з'явилося жодного центру для сімей із дітьми
Детальніше читайте в інтерв'ю з Дариною Касьяновою: "Дар'я Касьянова. Крик"
Повну відеоверсію інтерв'ю дивіться тут