25 березня Росія була змушена змінити свою стратегію через непосильні втрати на півночі України. З того часу вона почала перекидати значну частину своїх військ з цього регіону в Білорусь і Росію для переозброєння і перегрупування.
Російська армія тепер зосереджена на консолідації здобутків на Донбасі, а також прокладанні сухопутного сполучення між окупованим регіоном і Кримом, що дало б Москві дипломатично сильнішу позицію на мирних переговорах в майбутньому. Якщо загарбнику вдасться взяти під контроль Донецьку і Луганську області повністю, він зможе вимагати автономії для цих регіонів, які стануть протекторатом Союзної держави Росії й Білорусі. Контроль над Донбасом також дозволить Владіміру Путіну оголосили про успіх того, що він називає «військовою спецоперацією».
В короткостроковій перспективі наступ Росії зосередиться на двох напрямках. Про це пишуть в аналізі для Atlantic Council полковник ВПС США Тайсон Ветцел і полковник Корпусу морської піхоти США полковник Джон Бранко.
На їхню думку, перш за все, Кремль хоче або взяти під контроль, або повністю знищити Маріуполь, покінчивши з українським опором прокладанню сухопутного сполучення між Донбасом і Кримом. Другий напрямок - це наступ на місто Ізюм, розташована не південь від Харкова і трохи на північ від Донбасу. В відповідь на російські стратегічні зміни, зусилля ЗСУ були адаптовані й набули більш наступального характеру. Українська армія йде в контрнаступи й змушують російські сили відступати з певних незначних територій. На тлі підготовки до великої битви з Росією на сході, ЗСУ гостро потрібне озброєння, яке допоможе підтримати наступ і витіснити російські сили з Донецька і Луганська.
Кампанія на Донбасі
Багатотичячне російське військо відступило на територію Білорусі й в південні регіони Росії, де вони були реорганізовані, переозброєні й готуються до наступу на Донбасі. Деякі з них вже почали заходити в регіон. Ще один довгий конвой російської техніки вирушив з околиць Харкова до Ізюму.
Битва за Ізюм. Місто з приблизно 40-тисячним населенням має стратегічно важливе значення. Оскільки контроль над ним необхідний, щоб організувати й забезпечувати ударні сили. В кінці березня Росія закріпила свій контроль над містом після довготривалої й жорстокої битви. Зараз російські й українські війська ведуть бої на околицях Ізюму. Тож головна сутичка за контроль над містом, а отже і за лінії зв’язку, які проходять через нього, відбудеться у наступні два тижні. 3 квітня з’явилося відео, яке свідчить, що російський СУ-35С був збитий поблизу Ізюму. Таким чином він став найбільш передовим літаком, який Росія втратила в бою. Однак, цей факт також говорить, що битва за контроль в небі тепер ведеться на Донбасі.
Битва на виснаження за Донбас. Україна вела успішну оборону в Києві й Харкові, придушуючи російський наступ за межами великих міст, атакуючи логістичну підтримку й конвої підкріплення. Таким чином, ЗСУ змусили ворога відступити. Але багато переваг, якими українська армія користувалася при захисті міст на півночі, будуть недоступні на Донбасі. Зрештою, ЗСУ доведеться не просто придушити російський наступ, а й вибити армію Росії з позицій, на яких вона закріпилася. Автори переконані, що це призведе до кривавої битви на виснаження. А лінія контролю буде змінюватися поступово.
Авіаційні й ракетні удари по всій країні. Попри те, що Росія тепер сфокусована на сході, вона продовжить повітряні й ракетні удари по всій країні, щоб українські сили ППО не змогли зосередитися на Донбасі. Москва продовжить погрожувати США і союзникам в Європі, вимагаючи, що вони не розширювали своє втручання в конфлікт.
Український наступ
Що потрібно Україні? Війна переходить від української оборони ключових територій (в такій ситуації перевага завжди на боці того, хто обороняється) до битви вздовж визначених ліній контролю. Тому природа зусиль української армії буде не лише оборонною, а й наступальною. Це не означає, що Україні більше не знадобляться протитанкові ракети й ППО, які ефективно використовувалися до цього часу. Але на додачу до них ЗСУ знадобиться також наступальне озброєння, щоб зупинити російський наступ на Донбасі, а також підтримати власний контрнаступ.
Сухопутне озброєння. Для того, щоб переважати на відкритій місцевості, Україні потрібно буде також витіснити російські сили з тих позицій, на яких вони окопалися й закріпилися. Для цього доведеться проводити непрямі обстріли, повітряні або ракетні удари. Українським військам знадобиться більша кількість артилерії дальньої дії, систем реактивного залпового вогню і гармат. Якщо такої зброї буде досить багато, вона зможе тримати російські сили спопеляючою атакою, позбавити їх наступального імпульсу й потенційно витіснити їх із зайнятих позицій.
Наступальні повітряні системи. З переміщенням російських зусиль від Києва на Донбас, Україна повинне не просто боротися проти спроб Москви встановити контроль над небом, а й використовувати наступальну повітряну силу. Процес передачі МіГ-29 з Польщі й інших країн НАТО зайшов в глухий кут. Але, схоже, Словаччина готова пожертвувати свої літаки Україні. І США, здається, не проти. На додачу до МіГ-29, які можуть чинити опір російським силам в повітрі, Україні також знадобляться Су-25 й ударні гелікоптери Мі-24, необхідні для наземних атак. Все це є в арсеналі пострадянських країн НАТО.
Бронемашини. Враховуючи перехід ЗСУ від оборонної до наступальної позиції, їм знадобиться більше бронетехніки, щоб захистити своїх солдатів й ведення мобільного вогню на лінії фронту.
Протикорабельні системи. Росія досі контролює північ Чорного моря, відрізаючи Україну від поставок через акваторію. Крім того, російський флот має змогу завдавати удари по прибережних містах включно з Одесою. Минулого тижня Велика Британія оголосила про рішення передати Києву протикорабельні ракети Harpoon. Це хороші новини. Однак, Україні знадобиться більша кількість протикорабельних ракет, а також морських мін.
Чи зможе України скористатися помилками Кремля?
Росія до цього часу страждала від кількох серйозних проблем: поганої логістики, відсутності координації в командуванні, низької моралі військ. Однак, вона випробовує деякі рішення. По-перше, зосередження військ на сході України скорочує ланцюги забезпечення. По-друге, генерал Алєксандр Дворнікав, який командував операцією в Сирії, тепер керує російською війною проти України. По-третє, консолідована кампанія дозволяє російській армії поставити менш досвідчені підрозділи на оборонні позиції в тих частинах Донбасу, які були окуповані давно. Там у них будуть оборонні переваги, якими українська армія користувалася на початкових етапах вторгнення. Саме тому ЗСУ потрібно скористатися моментом, поки не пізно.
Щоб зруйнувати російські спроби вирішити свої хронічні проблеми, Україні потрібно поєднати потужний вогонь з продуманими маневрами, щоб витіснити російську армію від Маріуполя, тим самим зірвавши план зі сполучення Донбасу з Кримом, а також визволивши території на захід і північ від Донецька, перш ніж Росія зможе закріпити свої здобутки. Українська атака в Криму і на окупованих частинах Донбасу повинна здійснюватися вогнем на відстані й за допомогою повітряних ударів. ЗСУ повинні уникати неточних артилерійських обстрілів, щоб захистити своїх громадян й підкреслити контраст між методами України і Росії. Досі в Києва була моральна перевага, яку потрібно зберегти. Тож для операцій в Криму і на Донбасі потрібно використати безпілотники, які в руках українських військових виявилися ефективними для завдання точних ударів. Однак, експерти радять ЗСУ утриматися від прямого контрнаступу в Криму або в ОРДЛО. Оскільки так вони ризикують розпорошити свої сили. Цю помилку допустила Росія на початку війни.
Враховуючи, що війна продовжується, США, їхнім союзникам і партнерам необхідно продовжити надавати Україні оборонну підтримку. Попит на протитанкові й протиповітряні системи буде майже ненаситним. Це озброєння завдає непоправних втрат як серед російських солдатів, так і в техніці. Міноборони США тільки розпочало відправляти в Україну наступальні системи, такі як безпілотники Switchblade і Puma. Але вони можуть зіграти переломну роль у здатності ЗСУ виявляти, ідентифікувати й знищувати російське військове обладнання. Також президент США Джо Байден оголосив про виділення додаткової військової допомоги на 800 мільйонів доларів, яка буде включати «артилерійські системи, артилерійські боєприпаси, а також бронемашини піхоти і гелікоптери».
Словаччина передала Україні системи С-300. Важливо, що ці системи здатні діяти на великій висоті. Їх можна поєднати з ПЗРК на зразок Stinger і британськими Starstreak. Зважаючи на те, що українська армія по всій території має непогані запаси ПЗРК, російські літаки почали літати на більшій висоті, щоб їх не можна було знищити переносною зброєю. Але системи С-300 якраз зможуть вирішити цю проблему. Зважаючи на те, що повітряні операції ворога тепер зосереджені на сході, Україні знадобляться додаткові С-300, щоб посилити ППО в регіоні.
Раніше видання CNN писало, що наступною ключовою битвою російсько-української війни буде битва за Слов'янськ. Оскільки місто має ключове стратегічне значення. Якщо ворог зможе взяти його під контроль, у нього з'явиться можливість оточити українську армію на Донбасі.
У свою чергу, видання New York Times писало, що битва за Донбас буде надзвичайно жорстокою. Вона буде сильно відрізнятися від боїв на околицях Києва, Харкова і Сум. Оскільки тут ворог знає місцевість краще. І його логістичні ланцюги коротші.