Ісландська дизайнерка Вальдіс Штейнарсдоттір перетворює побічні продукти з м'ясної промисловості на посуд Just Bones та біорозкладний матеріал для упаковки Bioplastic Skin, повідомляє Dezeen.
В межах проєкту Just Bones дизайнерка створює контейнери з подрібнених кісток тварин, тоді як для Bioplastic Skin перетворює шкіру тварин в упаковку для м’яса тієї ж істоти. Обидва матеріали розчиняються в гарячій воді і біологічно розкладаються протягом декількох тижнів.
Її проекти - спроба запропонувати нові способи повторного використання відходів, що утворюються на бійнях.
"Я переконалася, що переробка м'яса є надзвичайно важкою та морально складною темою для вивчення", - розповідає Штейнарсдоттір. "Насправді, саме це надихнуло мене піти далі, тому що, на мою думку, як дизайнери ми повинні бути непохитними і готовими вирішувати незручні проблеми".
Штейнарсдоттір отримує матеріали для своєї роботи з місцевих яток і фермерів. Чаші та вази для Just Bones виготовляються шляхом подрібнення кісток до порошку за допомогою вдосконаленої розчинної машини. Вона порівнює цей процес із створенням МДФ, який виробляється шляхом розщеплення деревини на дрібні частинки, зв’язані воском та смолистою в’яжучим речовиною.
Дизайнерка самостійно створює клей, який працює як сполучна речовина для її посуду. Для цього вона поміщає кістки в екстракт кислих фруктів, а потім кип'ятить їх для збору желатину. Посуд з кісток залишається твердими, поки він сухий, та розчиняється в гарячій воді приблизно через тиждень. Різні кольори посуду досягаються нагріванням кісток до різних температур.
Як і Just Bones, Bioplastic Skin був створений у вигляді контейнерів, але це тонший матеріал, виготовлений із шкіри тварин, який, за задумом Штейнарсдоттір, використовується для упаковки харчових продуктів. Дизайнер заснувала свій виробничий процес на історичному методі.
"Процес виготовлення упаковки включає кип'ятіння шкір для збирання желатину", - пояснює дизайнерка. "Люди використовували цей метод протягом століть для виготовлення клею для дерева. Я модифікувала цей процес, щоб створити пластичний матеріал".
Як і кістковий посуд, упаковка Bioplastic Skin біологічно розкладається, і Штейнарсдоттір сподівається, що з часом вона може бути використана для зберігання м’яса тієї ж тварини, що і шкіра, з якої вона походить, створюючи більш стійкий спосіб упаковки м’яса.
Також, упаковка, яка розкладається за кілька тижнів, може стати візуальним показником того, наскільки свіжі продукти містяться в ній. Використання таких матеріалів не лише допомагає уникнути марнотратства, але й може допомогти максимально використати обмежені ресурси.
Переробкою різних матеріалів займаються науковці, дизайнери, винахідники та архтектори по всьому світі. Наприклад, ізраїльська дизайнерка створила для Balenciaga прикраси із зібраного в океані пластику. Прикраси створили з суміші океанічного пластика і карбонату кальцію - відходу мармурової промисловості.
А дизайнерка з Індії Сачі Тунгаре зібрала вручну п’ять кілограмів недопалків, переробила їх та створила колекцію різнокольорових чаш і ваз яку назвала Jugaad.