Вчені з Інституту біології Вищої нормальної школи у Парижі заявили про те, що стародавні мікроби, які існували на Марсі, могли зробити менш придатною для життя планету. Зрештою вони не змогли пережити зміни, які самі ж і викликали, повідомляє Space.com.
Згідно з дослідженням, прості мікроби, які поглинають водень та виділяють метан, процвітали на Марсі близько 3,7 мільярда років тому, приблизно в той же час, коли примітивне життя зародилося і на Землі. Але на нашій планеті це заклало основу для розвитку складного життя, а на Марсі сталося щось протилежне.
Дослідники провели комп'ютерне моделювання, яке відобразило взаємодію марсіанської літосфери та атмосфери з мікробами, що споживають водень. Вони з'ясували, що на Землі метан поступово нагрівав планету, але Марс охолоджувався, що змушувало мікробів забиратися в глибші шари кори, щоб вижити.
За словами провідного автора дослідження Боріса Сотері, на той час Марс був теплішим і вологішим, температура коливалася від -10 до 20 градусів Цельсія, а на поверхні планети існувала рідка вода. Але її атмосфера сильно відрізнялася від земної, вона була щільнішою і багатшою на вуглекислий газ і водень – потенційні парникові гази.
Марс, який знаходиться далі від Сонця, ніж Земля, потребував цих парникових газів для підтримки температури, комфортної для життя. Але коли мікроби почали поглинати вуглекислий газ і виробляти метан, вони фактично уповільнили процес потепління. В результаті вони зробили Марс настільки холодним, що він став негостинним.
«На стародавньому Марсі водень був дуже сильним зігріваючим газом через те, що ми називаємо ефектом поглинання, викликаним зіткненням, коли молекули вуглекислого газу та водню взаємодіють одна з одною. Ми не бачимо цього на Землі, тому що атмосфера нашої планети не така багата на вуглекислий газ, як атмосфера Марса. Таким чином, мікроби, по суті, замінили сильніший зігріваючий газ, водень, менш сильним зігріваючим газом, метаном, що й мало охолоджуючий ефект», - пояснив Сотері.
У міру того, як планета остигала, все більше води перетворювалося на лід. Температура поверхні опустилася до -60 градусів Цельсія, заштовхуючи мікробів дедалі глибше у кору, де зберігаються комфортніші умови. Моделювання вчених показало, що спочатку бактерії жили просто під поверхнею, але згодом були змушені мігрувати на глибину до одного кілометра.
Вченим вдалося визначити три регіони Марса, в яких, ймовірно, поклади мікробів збереглися близько до поверхні. Вони включають і кратер Езеро, який зараз вивчає марсохід Perseverance, а також рівнину Еллада і рівнину Ісіда.
Надалі дослідники сподіваються знайти регіони, де ці стародавні мікроби все ще можуть жити в корі планети. Апаратам вдалося зафіксувати сліди метану в атмосфері Марса, але поки що важко сказати, чи є вони наслідком біологічних процесів.