Поширена думка, що Чорна смерть – найжахливіша пандемія, яка будь-коли вражала Європу. Вважається, що між 1346 та 1353 роками чума досягла практично кожного куточку континенту, вбивши від 30 до 50% населення. Це уявлення ґрунтується на звітах, написаних державними чи церковними чиновниками.
Але охоплення цих документів нерівномірне. У той час, як деякі країни, наприклад, Італія та Англія, освітлені дуже докладно, для інших, наприклад Польщі, даних дуже мало. У новому дослідженні міжнародна група вчених вирішила це виправити, повідомляє The Conversation.
Дослідники проаналізували 1634 зразки викопного пилку з 261 озера та водно-болотних угідь у 19 європейських країнах. У результаті вони змогли порівняти демографічні наслідки Чорної смерті для континенту. Виявилося, що збитки від пандемії були не настільки всеосяжними і не завжди такими катастрофічними, як вважалося.
Озера та болота накопичують залишки живих організмів, ґрунту, каміння та пилу. Відкладення в них містять дані про сотні і навіть тисячі років змін довкілля. Дослідники вилучили керни, а потім проаналізували зразки, взяті з кернів через рівні проміжки часу.
Вчені зосередили свою увагу на пилку, оскільки його зерна відрізняються формою у різних рослин і їх легко підрахувати та ідентифікувати в кожному зразку відкладень. Ці зерна дозволяють реконструювати місцевий ландшафт та зміни у часі. Вони проливають світло на землекористування та історію сільського господарства.
Дослідники з'ясували, що справді були країни, у яких вплив людини на довкілля різко скоротився після приходу Чорної смерті. Так сталося, наприклад, у Швеції, центральній Італії та Греції. Але в інших регіонах, таких як Каталонія чи Чехія, помітне зниження людського впливу на ландшафт не спостерігалося. Більше того, у Польщі, країнах Балтії та центральній Іспанії землеробство навіть посилилося, сільськогосподарська експансія тривала безперервно усі Середньовіччя. Тобто смертність від чуми в ті часи не була однаковою по всій Європі, а сама Чорна смерть не завжди була катастрофічною.
Вчені відзначають, що ці дані добре співвідносяться з тим, що відомо про передачу чуми від людини до людини, а також її перенесення міськими та дикими гризунами та їх бліхами. Як правило, люди заражаються чумою через укус блохи. Після цього можливі кілька шляхів подальшого поширення захворювання, на них впливають спосіб життя людей та умови довкілля.
Яким чином чума поширювалася в Середньовіччі, ще тільки належить з'ясувати. Вчені стежать за щурами і бліхами з початку ХХ століття і вважають, що раніше захворювання передавалося схожим чином.
У новому дослідженні вчені зазначають, що оскільки вони переглянули карту поширення захворювання, необхідно наново вивчити і можливі шляхи його поширення.
На перебіг пандемії міг вплинути спосіб життя людей (70-90% європейців жили у сільській місцевості), а також те, яким чином вони пересувалися. Іншими важливими шляхами передачі інфекції були схеми торгівлі зерном, які дозволяли подорожувати щури. Важливу роль могли також зіграти клімат та погода у час, коли почалася пандемія.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
Нагадаємо, нещодавно вчені знайшли у Латвії останки першої жертви чуми. Людина, яка померла понад п'ять тисяч років тому, була заражена раннім відомим штамом чуми.