UA / RU
Підтримати ZN.ua

Астрономи розкрили таємницю туманності Синє кільце

Туманність виявилась результатом загибелі нерівної подвійної системи.

Вчені з Каліфорнійського технологічного інституту змогли пояснити появу незвичайної туманності, яка отримала назву Синє кільце. На їхню думку, вона могла стати результатом загибелі нерівній подвійної системи та кількох вдалих збігів, повідомляє Naked science.

Незвичайний об'єкт був виявлений телескопом NASA в 2004 році. Широка хмара газу з яскравою зіркою в центрі практично невидима в оптичному діапазоні, але в ультрафіолетовому нагадує гігантське око. Відтоді астрономи намагалися знайти пояснення походженню туманності, яка отримала назву Синє кільце.

Спостереження туманності, які проводили в останні роки, показали, що хмару і центральну зірку оточує кільце ударної хвилі, що вказує на вибуховий характер процесу, який породив цю структуру. Походження самої хмари неясно. При цьому зірка TYC 2597-735-1 виявилася вельми старою, термоядерні реакції водню в її надрах вже завершилися; незважаючи на це, навколо неї є аккреційний диск з речовини, що падає на поверхню, - як це властиво молодим зіркам.

На думку вчених, туманність з'явилася в результаті злиття двох зірок, яке відбулося на п'ять тисяч років раніше. Зазвичай такі об'єкти зникають з поля зору за щільними хмарами газу, але унікальні особливості цієї туманності дозволяють бачити навіть центральну зірку.

Астрономи вважають, що раніше це була нерівна подвійна система. Маса однієї із зірок в ній приблизно дорівнювала сонячній, а другої була приблизно в 10 разів меншою. Велика зірка в ході еволюції перетворилася на червоного гіганта, зійшла з орбіти і стала зближуватися з нею по спіралі, втрачаючи речовину, яка утворила аккреційний диск.

У результаті менша зірка впала на велику, викинувши хмару розжареного газу. Ця хмара зіткнулася з речовиною акреційного диску і розділилася надвоє. В результаті з'явилися два конуси туманності, що розширюються, один з яких спрямований точно в бік Сонця. Тому при спостереженні із Землі вони накладаються один на одного, а їхні кільцеві структури утворюють щось на зразок ока.

Згодом газова хмара охолола і сьогодні повільно розсіюється. При взаємодії з частинками міжзоряного середовища вона слабо випромінює в ультрафіолеті.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

Читайте також: Астрономи знайшли джерело швидких радіослесків у Чумацькому Шляху

Раніше вчені з університету Арізони запропонували пояснення того, як Марс міг втратити моря і океани, які, як вважається, були присутні на ньому в минулому. На думку дослідників, вся справа в руйнуванні молекул води у верхніх шарах атмосфери Червоної планети.