Цінності - категорія, до якої часто звертаються. Згідно з певними цінностями живуть, роблять моральний вибір. Вони часто діють або як закон, з яким погоджуються або приймають його, або ж як власна система координат.
Більшість цінностей дісталася нам у спадок. І хоча ми думаємо, що свідомо обираємо ті чи інші цінності, у більшості випадків вибір зумовлений соціальним оточенням, середовищем, традиціями і звичаями родини, в якій народжується особистість. Як зазначав Юнг, у нашій душі є стежки, прокладені предками.
Цінності впливають на правила поведінки, регулюють моральні закони суспільного життя. Зазвичай говорять лише про один їхній бік, виставляючи напоказ, а іноді й прикриваючи щось, що у своїй сутності не дотягує до високих стандартів. Тоді за допомогою цінностей намагаються прикрити "голий зад", зняти з себе відповідальність або приховати власну недолугість.
І дуже рідко говорять про те, що цінності є найлегшим сучасним способом маніпулювати свідомістю. Саме на цьому спекулює реклама: цінності упаковані і мають ярлики з назвами фірм. Саме цим маніпулюють насамперед політики, вкидаючи як свої козирі заклики зберігати цінності й виставляючи себе їхніми охоронцями. Проте це - лише популістські гасла, які нічого не варті.
Тому важливо розуміти й інший бік проблеми. Цінності як категорія можуть бути відносними й мати свої мінуси, часто викликаючи діалектичне протиріччя, що само по собі є основою розвитку особистості. Тобто проблема, зрештою, не з самими цінностями, а з тим, які висновки ми робимо, які рішення ухвалюємо, і як це впливає на наше життя.
Нині питання цінностей особливо актуальне, оскільки відкрилася правда про декого з багатих і владних, яку, зрештою, всі бачили і знали, але вважали за краще відводити очі й не помічати очевидного. Тепер же багато хто зробив висновок - краще бути бідним і чесним. А такий висновок містить у собі небезпеку, бо знову навертає нас до стереотипного переконання, згідно з яким чесні - завжди бідні, а багаті - завжди грабіжники. Така поляризація спричиняє формування психологічної настанови - всі чесні обов'язково бідні, а всі багаті - завжди позбавлені чеснот.
Хибність таких суджень очевидна. І бідні, і багаті можуть бути і чесними, і грабіжниками. Швидше, можна сказати, що на багатих - все ж таки більше суспільної відповідальності. Це закономірно. Проте особистісної - не факт. Ні багатство, ні бідність самі по собі не є чеснотами.
Український менталітет ще не подолав упереджень і стереотипності уявлень про бідність і багатство. Проблема має історичне коріння. Був час, коли багатих господарів в Україні просто фізично винищили. Тому на рівні колективної свідомості сформувалося застереження, що й досі має магічну силу: "Краще бути бідним, але живим. Бідним, але чесним. Бідним, але здоровим".
Іноді цінності дають вектор розвитку, а іноді вони - причина кровопролитних війн і стагнації. Чому ж так відбувається?
Цінності справді необхідні людині як вектор розвитку. До певного часу вони є таким собі кораблем під вітрилами, що мчить нас до іншого берега - нового етапу. А що далі?
На межі переходу до чогось іншого завжди виникає страх: що в майбутньому? Обсідають сумніви: можливо, й не варто докладати зусиль, адже не так усе й погано. Ми часто зберігаємо вірність тому, що вже відходить, бо не стає снаги відпустити знайоме і, як нам здається, контрольоване нами минуле. Проте щоб впустити у своє життя нове, мусимо звільнити простір - тобто відмовитися від певних цінностей. Допоки такої відмови не відбувається, допоки внутрішньо людина не готова відпустити старе й прийняти нове - події зовні складатимуться так, щоб зміни не наставали. Тож, якщо хочемо іншого життя, мусимо залишити корабель, який доправив нас до цього берега.
Багато хто не зважується і ще міцніше тримається за старе, перетворюючи своє життя на пекло.
Одна буддійська історія розповідає про чоловіка, який прийшов до ченця:
- Вчителю, у мене вкрай скрутна ситуація. Допоможи.
- Відпусти це, - відказав чернець.
- Але ж ситуація справді надзвичайно складна, - заперечив чоловік.
Тоді тримайся за це.
Отже, щоб зміни відбулися, відпускаймо минуле і будьмо готові прийняти нове.