Підписання 21 березня Україною та ЄС політичної частини асоціації є надзвичайно важливим актом, який власне породжує Угоду про асоціацію як міжнародний договір. Про це у своїй статті для ZN.UA пише кандидат юридичних наук Роберт Хорольський.
Однак, зазначає автор, в даний час найбільша кількість емоцій в експертному середовищі в Україні викликають два питання: чи відбудеться підписання економічної частини Угоди про асоціацію (насамперед, положень про створення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі), а також коли і яким чином буде розпочато тимчасове застосування угоди.
Хоча автор не бачить підстав ставити під сумнів щирість слів ЄС в наявності рішучої політичної волі завершити процес підписання в найкоротші терміни після президентських виборів в Україні, існує ризик, що другий етап підписання може так і не відбутися. Заключний акт містить виключно політичні зобов'язання, тому неможливо досягти укладання угоди з допомогою юридичного інструментарію в обхід політичної волі ЄС та його держав-членів.
"Найгірше може з'явитися в двох обличчях. Перш за все, у вигляді небажання боку ЄС перейти до другого етапу підписання. У цьому випадку можливі два основних шляхи розвитку ситуації. Якщо Україна буде наполягати на цілісності документа, то процес завершення підписання буде заблокований на невизначений час. Якщо ж сторони досягнуть нової домовленості, що процес підписання було завершено під час його підписання політичної частини, то Угода про асоціацію буде вважатися укладеним з 21 березня в обсязі підписаних положень. Тобто отримуємо ту саму "недоассоциацию", із-за загрози появи якої і виникла громадська дискусія в Україні", - зазначає автор.
Докладніше читайте в матеріалі Роберта Хорольського "Коли висохне чорнило на Угоді про асоціацію?" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна". !zn
Читайте також:
Україна підписала лише "огризок" політичної частини Угоди про асоціацію з ЄС