В нинішніх політичних та правових реаліях задіяння Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі для покарання представників режиму Віктора Януковича, причетних до скоєння грубих порушень прав людини, є проблематичним, принаймні, у найближчій перспективі.
Про це у своїй статті пише доктор юридичних наук, професор Володимир Василенко, коментуючи думки в суспільстві щодо необхідності звернення до МКС з метою припинення ескалації порушень прав людини, що спостерігається в різних регіонах України з кінця листопада минулого року.
Професор нагадав, що юрисдикція Суду діє на територіях держав, що є учасниками Статуту МКС.
"До злочинів, підлягають юрисдикції Суду, належать, зокрема, злочини проти людяності, визначені у ст. 7 Статуту МКС, а саме вбивства, тюремне ув'язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи і порушення основоположних норм міжнародного права, катування, переслідування будь-якої групи, насильницьке зникнення людей, будь-які навмисні дії, що служать причиною сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень", - пише Володимир Василенко.
"Згідно ст. 17 Статуту, підлягають юрисдикції Суду представники вищого державного керівництва, причетні до вчинення вказаних у Статуті злочинів. Однак у випадках, коли влада держави не здатна або не бажає притягнути до відповідальності осіб, які вчинили злочини, такі особи, незалежно від їх статусу, можуть підлягати юрисдикції Суду", - зазначив він.
За словами правознавця, Україна підписала, але не ратифікувала Статут МКС. Отже, сьогодні юрисдикція Суду не поширюється на злочини, вчинені на території України, навіть якщо їх можна кваліфікувати як злочини проти людяності за Статутом МКС.
"У порядку винятку Міжнародний кримінальний суд може здійснити свою юрисдикцію щодо громадян держави, що не є учасником його Статуту, тільки у разі, коли з вимогою порушити кримінальну справу до прокурора Суду звертається Рада Безпеки ООН, що діє на підставі розділу VII Статуту ООН (п. "в" ст. 13 Статуту МКС). Така вимога має бути оформлене рішенням Ради Безпеки, прийнятим за згодою всіх п'яти постійних членів Ради, і в якому викликана міжнародними злочинами ситуація кваліфікується як загрозлива міжнародному миру і безпеці або порушує їх (ст. 23-27, 39 Статуту ООН)", - зазначив Василенко.
"На території України створеними (усупереч її Конституції) спеціальними підрозділами міліції "Беркут" були вчинені дії, що грубо порушують фундаментальні права і основоположні свободи громадян. Після жорстокого придушення мирної акції громадянського протесту 30 листопада 2013 р. особовий склад цього підрозділу почав адресний відстріл найактивніших учасників протестних акцій і журналістів. Внаслідок цього кілька людей було вбито, сотні отримали тяжкі тілесні ушкодження. У всіх регіонах України поширилися випадки насильницьких зникнень, і почалося переслідування активістів Майдану з застосуванням тортур та знищенням їх власності. Причому до злочинних акціях проти громадян силові структури залучали контрольовані ними бандформування, прозвані "титушками", - пише професор.
"У багатьох випадках дії української влади, керівництва силових відомств і їх особового складу можна кваліфікувати як злочини проти людяності. Але для втручання Ради Безпеки ООН і його звернення до МКС необхідно, щоб масштаб злочинних дій міг служити підставою для їх кваліфікації як представляють загрозу міжнародному миру і безпеці", - резюмував він.
Подробиці читайте в свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна" у статті Володимира Василенка "МКС і злочини проти людяності в Україні". !zn
Читайте також:
Тарас Чорновіл бачить підстави для Гаазького трибуналу для української влади