В Україні десятиліттями існує проблема призначення «зручних» для влади омбудсменів, а не тих, хто може ефективно виконувати свої обов’язки. І проблеми з Уповноваженим з прав людини починаються ще до його призначення. Про те, що заважає народним депутатам обрати незалежного омбудсмена йдеться в статті аналітика «Центру спільних дій» Олега Савичука «Що треба змінити у взаємодії омбудсмана і парламенту?».
За словами експерта, політична доцільність і контрольованість омбудсмана для народних депутатів важливіші, ніж його незалежність і ефективність. Про це свідчать точкові, але дуже важливі моменти.
«По-перше, скасування таємного голосування у 2017 році. Ця норма діяла ще з першої редакції закону про Уповноваженого 1997 року. Навіть зараз у профільному законі прописано вимогу таємного голосування. І, хоча це й створює правові колізії та невизначеність, парламент насамперед користується власним регламентом. Вимоги інших законів нардепи можуть ігнорувати, хоча суперечності між законами не є нормальною демократичною практикою», - зазначає Олег Савичук.
Таємне голосування, впевнений автор, послаблює політичний тиск на депутатів. Керівництво партії, фракція чи виборець не дізнаються, за кого конкретно голосував парламентарій. Отже, свій голос він може віддати за справді найкращого, на його думку, кандидата, а не за того, якого вважає вигідним керівництво партії.
«По-друге, останні зміни щодо воєнного стану дозволили парламентаріям оголошувати недовіру призначеним Радою посадовим особам. Для цього достатньо 226 голосів. Так можна звільнити будь-якого чиновника, якого призначають народні депутати: членів Рахункової палати, Ради Нацбанку, Нацтелерадіо, суддів Конституційного суду тощо. Але ці інституції мають бути незалежними, і такий порядок звільнення цьому аж ніяк не сприяє», - наголошує експерт.
Аналітик додає, що у законодавстві є прямі запобіжники, які забороняють під час дії воєнного стану припиняти повноваження омбудсмана. Вони прописані в законі про воєнний стан і профільному законі про Уповноваженого. Але депутати скористалися цією шпариною, коли звільняли Людмилу Денісову.
«По-третє, ігнорування позиції правозахисників і відсутність конкурсу на посаду. Призначення Уповноваженого залишатиметься політичним процесом зі своїми «політичними квотами», доки до процедури відбору не почнуть залучати експертів у сфері прав людини», - резюмує Олег Савичук.
Нагадаємо, 1 липня цього року Верховна Рада України призначила замість Людмили Денісової нового омбудсмена Дмитра Лубінця.