Вища рада правосуддя України за п’ять років своєї діяльності встигла прийняти сотні провальних рішень – від незаконних призначень суддів до покривання підозрюваних у тяжких злочинах і тиску на інші судові установи. Тож потребувала якнайшвидшого перезавантаження.
Під тиском громадянського суспільства та міжнародної спільноти парламент торік ухвалив відповідний закон, який передбачав створення Етичної ради ВРП – спеціального органу, який мав підібрати доброчесну заміну дискредитованим членам Ради.
На жаль, у процесі відбору виникли труднощі, пишуть експерти Фундації DEJURE Михайло Жернаков і Саміра Аббасова у статті «Судова реформа. З якими ризиками йде процес формування ВРП».
По-перше, під приводом воєнного стану Етична рада закрила онлайн-трансляцію співбесід із кандидатами у ВРП.
Невідомо, яка така чутлива інформація може прозвучати в інтерв’ю, що загрожувала б життю чи здоров’ю конкурсантів, коли вони перебувають на підконтрольній Україні території.
«Відтак, рішення Етичної ради просто не відповідає суспільному інтересу і ставить під сумнів прозорість проведення судової реформи, довіру до її результатів», -пояснюють автори.
По-друге, Етична рада рекомендувала до призначення щонайменше двох сумнівних кандидатів – В’ячеслава Талька та Олену Заічко.
Талько раніше працював інспектором у ВРП, саме з тими членами, яким голова ОАСК Павло Вовк давав вказівки щодо переслідування суддів. Його витрати в десятки разів перевищують доходи. Крім того, цей кандидат очевидно пов'язаний зі «Слугами народу».
Суддя Заічко причетна до дерибану десятків гектарів землі в Харкові. А її громадська організація відкрито виступала проти реформи Вищої ради правосуддя із залученням міжнародних експертів, повторюючи кремлівські наративи про «зовнішнє управління».
Розслідування «Слідство.Інфо» виявило, що суддя підробляла рішення на користь харківської бізнесменки Марини Войстрик, внаслідок чого тій скасували майже 7,5 мільйона грн податкового боргу.
Парламент відсіяв цих сумнівних учасників призначенням Романа Маселка та Миколи Мороза, однак немає гарантії, що інші суб’єкти призначення вчинять так само. Функцію первинної перевірки і виключення недоброчесних кандидатів усе ж таки має виконувати Етична рада, наголошують експерти.
По-третє, Етична рада не рекомендувала до призначення суддю-викривачку Ларису Гольник.
У 2015 році суддя Гольник відмовилася за хабар ухвалити рішення на користь мера Полтави Олександра Мамая, подала заяву про злочин і задокументувала його. Суддя добилася тюремного вироку для посередника і досі бореться за покарання Мамая. Для багатьох українців вона стала символом чесності, незламності та несприйняття будь-яких проявів корупції, здобула велику підтримку й визнання, зокрема за межами України.
Такі рішення Етичної ради ставлять на межу катастрофи судову реформу, що триває в умовах війни. На думку авторів, щоб уникнути цього, потрібно змінити низку принципових речей у роботі Ради, зокрема значно підвищити прозорість діяльності органу та забезпечити його стабільну комунікацію з громадськістю, яка аналізує й надає інформацію про недоброчесних кандидатів.
Як просувається судова реформа у ситуації війни? Які люди претендують на ключові ролі у системі? Як триває процес формування нового складу Вищої ради правосуддя – ключового для судової системи органу? Читайте в тексті Михайла Жернакова та Саміри Аббасової «Судова реформа. З якими ризиками йде процес формування ВРП».