Венеційська комісія оприлюднила висновок щодо Закону «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», який Верховна Рада ухвалила ще у 2021 році. Згідно з висновком, закон про деолігархізацію в тому вигляді, в якому він є зараз, не можна вважати демократичною відповіддю на таке явище як олігархи.
«Наразі Закон про олігархів не можна розглядати як демократичну відповідь на лихо олігархізації. Закон важко узгодити з принципами політичного плюралізму та верховенства права, оскільки його потенційно можна використати у політичних цілях. Адже на даному етапі здається, що до тих пір, поки суть нинішнього «персонального підходу» не зміниться, навіть значні зміни до Закону про олігархів не виправлять неминучі суперечності зі стандартами Ради Європи щодо прав людини, демократії та верховенство права. Таким чином, Венеційська комісія робить висновок, що Закон не слід виконувати в тому вигляді, в якому він є наразі, і що слід застосовувати «системний» підхід», – йдеться у звіті.
«Визнаючи, що в боротьбі з олігархічним впливом не існує універсальних засобів для всіх і що у виняткових, надзвичайно критичних ситуаціях, наприклад, захоплення держави, радикальні рішення – такі як деякі заходи особистого характеру – можуть бути виправданими, як крайній захід, на тимчасовій та винятковій основі. Однак, Венеційська комісія вважає, що вони можуть бути лише доповненням, а не альтернативою «системному» підходу», – заявили в комісії.
Водночас у звіті вказали, що якби виникла така потреба, ці заходи мали б розробити з повною повагою до стандартів політичного плюралізму та верховенства права. Серед іншого це чіткі правові критерії, сильні гарантії незалежного органу прийняття рішень та належної процедури.
«Такі передумови, здається, суперечать самій конструкції таких законів. Це великий парадокс закону про деолігархізацію в тому вигляді, в якому він зараз пропонується: якщо адміністрація та судова влада є достатньо сильними та незалежними, щоб підтримувати впровадження «персональних заходів» описаного типу, тоді такі заходи більше не потрібні. Оскільки виконано передумови для розгортання набагато більш системної та ефективної стратегії», – пояснили у Венеційській комісії.
Якщо ж навпаки, адміністрація та судова влада «захоплені» інтересами, яким мають протиставляти «особисті заходи», то такі заходи або неефективні, або дуже небезпечні в контексті права людини, демократії та верховенства права. Адже вони повинні бути прийняті через виконавчі акти, які не повністю підлягають ефективному судовому контролю.
Тому Венеційська комісія рекомендує:
- законодавчо відтермінувати виконання Закону про олігархів;
- здійснити поглиблений та комплексний аналіз існуючих системних заходів, виявити їх недоліки щодо структури, повноважень та координації;
- посилити незалежність та ефективність ключових регуляторних та контролюючих органів;
- оцінити, як різні інституції (антикорупційні органи, антимонопольний комітет, державний аудит, органи банківського нагляду тощо) можуть краще співпрацювати у запобіганні та усуненні впливу «олігархів» на політичне, економічне та суспільне життя;
- регулярно проводити оцінку впливу таких заходів;
- таким чином, створити комплексну систему для запобігання та боротьби з олігархічним впливом за допомогою цілеспрямованої стратегії/плану дій для вирішення проблеми олігархізації, визнаючи взаємопов’язаний характер проблеми та дозволяючи налагоджувати мости між різними галузями права та установами, які їх реалізують;
- запровадити його без зволікань у прозорий та підзвітний спосіб;
- наприкінці війни переоцінити ситуацію з точки зору олігархічної небезпеки на тлі «системи» та відповідних обставин і або скасувати Закон, або внести суттєві зміни до Закону, передбачивши лише ті обмежені, виняткові заходи особистого характеру, які сумісні з європейськими стандартами прав людини, демократії та верховенства права. Вони повинні бути строго обмежені в часі.
Також у комісії рекомендували розробити додатковий закон чи заходи, які, серед іншого, включають:
- встановлення та реалізацію ефективної конкурентної політики;
- посилення боротьби з корупцією на вищому рівні та запобігання корупції відповідно до рекомендацій GRECO та шляхом виконання заходів, передбачених Державною антикорупційною програмою, прийнятою в березні 2023 року;
- підвищення прозорості та підзвітності державних закупівель;
- зміцнення медіаплюралізму, а також прозорості медіавласності;
- посилення реалізації відповідної політики щодо заходів протидії відмиванню грошей, включаючи прозорість юридичних осіб і організацій, а також своєчасний і ефективний доступ до точної актуальної інформації про бенефіціарних власників, відповідно до рекомендацій MONEYVAL і FATF та вдосконалення правового режиму щодо політично відомих осіб;
- посилення правил фінансування політичних партій і виборчих кампаній та існуючих механізмів контролю; o внесення змін до податкового законодавства.
«Венеційська комісія підкреслює, що для того, аби вищезгадана система функціонувала ефективно, реформа судової системи, спрямована на забезпечення її незалежності, доброчесності та неупередженості відповідно до європейських стандартів, має неухильно продовжуватися. Венеціанська комісія залишається в розпорядженні української влади для будь-якої подальшої допомоги», – підсумували в комісії.
Верховна Рада проголосувала за відповідний закон у 2021-му. При цьому парламент не дочекався висновків Венеційської комісії. Тодішній спікер ВР та інші депутати звернули увагу на низку юридичних колізій, які стосуються як визначення поняття олігарх так і органу, який буде їх визначати. Проте у Зеленського заявили, що для переголосування деяких пунктів немає необхідності.
Формування реєстру олігархів та імплементація закону про олігархів — одна з умов для вступу України до Європейського Союзу. Свого часу закон був прийнятий поспіхом, в ньому закладені деякі юридичні колізії, а сама імплементація неможлива до остаточного висновку комісії.
Детальніше про те, як закон здатний вплинути на олігархів і справжні мотиви його прийняття читайте в статті Юлії Самаєвої «Закон про олігархів прийнято. Про що він говорить, а про що мовчить».