Війна у Донбасі породила цілу низку викликів та загроз соціопсихологічного характеру.
Про це у статті для DT.UA пише директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
Автор відзначає істотний перерозподіл соціального статусу окремих професій. "На тлі цілком очікуваного і зрозумілого підвищення соціальної ролі військових цілком реальною виглядає зміна соціальної ролі шахтарів, яка впродовж усього періоду незалежності була важливою складовою політичного життя країни", - переконана Лібанова.
На її думку, цілий комплекс проблем пов'язаний із масовим вимушеним внутрішнім переміщенням людей з регіону конфлікту. "Значна частина переселенців прагне переїхати до поселень, які максимально наближені до рідної домівки, або навіть повернутися на окуповані території. Такі прагнення віддзеркалюють не сепаратизм або антиукраїнські настрої, а, радше, відсутність матеріального облаштування, житла і роботи, труднощі адаптації", - пише автор.
Проте, вважає Лібанова, це збільшує навантаження на території, які приймають переселенців і які переважно перебувають у вкрай поганому стані.
"Чимало працездатних осіб не мають роботи, а отже потребують допомоги як вони самі, так і їхні родини. Через руйнування об'єктів соціальної інфраструктури у вкрай складній ситуації опиняються люди похилого віку, інваліди, хронічно хворі. Зростання масштабів дитячого сирітства і безпритульності не лише провокує збільшення числа дітей, які не отримують освіти, а є потенційною загрозою зростання злочинності", - пише експерт.
Тривалі воєнні дії та постійне збільшення чисельності їх учасників створюють проблеми поствоєнного синдрому і ресоціалізації демобілізованих, а також часто - членів їхніх родин, зазнчає вона.
"Нарешті, розкол України на "МИ" і "ВОНИ", пов'язаний із формуванням стійких стереотипів та образів "жидобандеровців" і "ватників". Причому чим довше триває протистояння, тим глибшим і сильнішим воно стає. А відновлювати єдність однак доведеться, хоч би як важко це було. Переважна більшість українців оптимістично оцінює перспективи національного примирення: лише 6% у нього не вірять (у Донбасі - 20). При цьому найбільше їх сподіваються на українську владу (33%) та засоби масової інформації (25%), а 24% населення впевнені, що українці примиряться самі", - наводить дані Лібанова.
Однак, на її думку, події у Донбасі спричинили і позитивні зміни соціопсихологічної ситуації. Зокрема:
- істотно прискорилося формування української політичної нації, згуртованості суспільства навколо ідеї розбудови незалежної держави;
- посилення соціальних зв'язків багаторазово віддзеркалилось у зростанні соціального капіталу, зокрема завдяки налагодженню принципово нової системи контактів між абсолютно незнайомими людьми;
- утворилася альтернативна офіційним ЗМІ інформаційна система, до формування і використання якої залучена значна частина українців, передусім молодого та середнього віку, що вочевидь сприяє формуванню демократичного суспільства;
- усвідомлення суспільної небезпеки та прагнення її уникнути зумовило масовий волонтерський рух, який є найбільш очевидним і яскравим виявом діяльності громадянського суспільства.
Читайте повністю статтю Елли Лібанової Земля обідована у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".