У Верховній Раді 13 травня зареєстрували два законопроєкти, якими планується внести зміни до статті 22 Бюджетного кодексу України щодо фінансового забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів і до Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо фінансового забезпечення діяльності ВККС. Документи отримали реєстраційні номери 11254 та 11255.
В пояснювальній записці до законопроєкту №1255 наголошується, що відсутність ВККС серед переліку головних розпорядників коштів створює складнощі із залучення міжнародної технічної допомоги. Надання ВККС статусу головного розпорядника бюджетних коштів на думку авторів законопроєкту покращить інституційну спроможність цього органу і надасть можливість бути активним реципієнтом міжнародної технічної допомоги. Це своєю чергою скоротить час на прийняття відповідних розпорядчих актів та дозволить залучити нові якісні кадри.
На жаль ініціатори законопроєкту нічого не пишуть про те, як ВККС вдавалося успішно справлятися з отриманням міжнародної технічної допомоги у 2010-2023 роках. І які проблеми виникли у ВККС саме зараз? До цього часу її бюджетні витрати без особливих проблем обслуговувала Державна судова адміністрація.
Також автори не пишуть про реальні корупційні ризики, які неодмінно з’являються у будь-якого розпорядника бюджетних коштів зі статусом головного. Особливо за наявних управлінських проблем, які спостерігаються у ВККС чинного складу. Проте, як зазначено в пояснювальній записці, головний розпорядник бюджетних коштів має право розробляти план діяльності на середньостроковий період, організовувати та забезпечувати складання бюджетної пропозиції та подавати її Міністерству фінансів, отримувати бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет, здійснювати управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень. Чи є відповідні фахівці в складі ВККС?
Експерти ZN.UA звертають увагу на те, що за таких обставин можуть бути наявні й інші мотиви появи такого законопроєкту, ніж зазначені в пояснювальній записці. Чи не з’явиться у НАЗК та НАБУ новий головний біль, викликаний ще й новими ризиками?
Справедливий суд – основна гарантія того, що Україна стане європейською. Тільки незалежне рішення суду може захистити громадянина від свавілля чиновника, інвестора — від можливих втрат бізнесу, а державу загалом – від ризику авторитаризму. Але успіх судової реформи залежить від того, наскільки стабільно й ініціативно працюють ключові інституції судової влади – Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя та Верховний Суд. Про те, що й чому там зараз не так, у статті «Трикутник судової влади. Чому в реформи немає внутрішніх лідерів?» розповідає Тетяна Безрук.