Протестуючи проти закладеної в реформу зрівнялівки та зниження свого статусу до звичайної громади, мери, буквально, відбивають уже отримані в результаті реформи гроші та повноваження, а також блокують укрупнення районів, намагаючись максимально пом’якшити в майбутньому контроль із боку держави, пише у своїй статті оглядачка ZN.UA Інна Ведернікова.
Мери вважають, що в разі програшу виборів в громадах, влада автоматом перекине повноваження, а отже і фінанси на рівень районів, збудувавши там власну вертикаль.
«Тому постанова про райони має розглядатися одночасно зі змінами не тільки до Бюджетного кодексу, а й до закону про місцеве самоврядування та державні адміністрації. Щоб ми точно знали рівень і обсяг повноважень у районних рад і апарату районних адміністрацій», - уточнює виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан.
В асоціації просять вивести міста обласного значення з-під районного рівня. Є Харківський район із населенням 1,7 мільйона людей, а є район у центрі з містом Щастя, де проживатиме трохи більше 82 тисяч жителів. А ось скажіть тепер, будь ласка, чи можна вибудувати адекватну систему управління, коли в тебе такі різні і за величиною, і за потужністю райони, запитується Слобожан.
«Ми не проти державного скелета і процедури нагляду на рівні району. Але тільки там, де немає нашарування повноважень. Чи не в обласному центрі », - підсумував Олександр Слобожан.
Але є ще один шлях, котрий міг би збалансувати ситуацію. Правда, він на межі фолу, як, утім, і вся реформа. Верховна Рада може просто не призначити місцевих виборів до районних рад. У такому разі відбувся б певний взаємний рух довіри сторін. І ми почали б уже обговорювати не райони та можливі поствиборні маневри влади, а обсяг повноважень тих-таки префектів і урядників. Так можна розблокувати реформу, вважає директор АМУ.
За традицією категорично коментує ситуацію один з авторів децентралізації, директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак:
«Звичайно, АМУ має свій природний інтерес, головний з яких – держава окремо, ми окремо, - каже експерт. Феодалізм дійсно опускається на рівень конкретної громади, насамперед обласного центру. Головне для мерів сьогодні - закапсулювати цей стан. Щоб це зламати і не дати здоровим почуттям мерів перетворитися на нездорові, потрібен ефективний контроль ».
Тут варто розділити моделі, які ми вибудовуємо до внесення змін у Конституцію, і після, вважає Ганущак.
У Конституції обласний префект автоматично стане префектом центрального повіту/району. Тому там буде тільки один, що наглядає за законністю прийнятих міськрадою обласного центру рішень. У цьому сенсі жодних проблем немає.
А тепер поточний момент. Він складніший. За нинішніх умов, коли районний рівень залишився практично без повноважень, але з райрадою, остання буде слабкою, а голова райадміністрації – сильним. І тому на нього можна покласти контроль над містами. А от на голову ОДА, як я вже сказав, - не можна. Тому що є конфлікт інтересів. Губернатор очолює виконавчий орган облради, який повністю контролюють місцеві еліти. Тому контроль із боку голови ОДА буде неефективним.
«Однак якщо немає змін Конституції, то найкращий на сьогодні варіант - не вибирати районних ради узагалі та при цьому вже сьогодні отримати чистого префекта на рівні району. І тоді ми завершуємо реформу, відбираючи у обласного рівня максимум державних повноважень. А ОДА навіть без внесення змін до Конституції перетворюються на виконавчий орган обласної ради », - вважає він.
Тут варто звернути увагу на очевидний факт збігу позицій Ганущака з АМУ та можливий компромісний варіант, пише автор.
Який основний ризик, якщо парламент не проголосує постанову про новий адміністративно-територіальний устрій?
Хаос. Гроші та повноваження вже в громадах, але без чіткого механізму відповідальності перед громадою та державою. Формально Кабмін може звернутися до ЦВК із затвердженим планом громад, і ЦВК призначить там вибори. А також вибори в райради 490 районів. Це - купа грошей на їхнє утримання, яких у держави немає.
«За інформацією наших джерел в ОПУ, версія по районах і виборах уже неодноразово обговорювалася як допоміжна у випадку провалу партії на місцевих виборах. «Давайте все залишимо, як є, а потім просто передамо частину повноважень громад районам разом із ПДФО, якщо ми не можемо виграти у Філатова або Кернеса», - резюмує Ведернікова.
Чому децентралізація виявилася «без голови» під час руху однією з найнебезпечніших ділянок? Що відбувається з планом «А» і хто зараз переписує Конституцію? Які результати приніс план «Б» з фінальним силовим об'єднанням громад і нарізкою районів? За що насправді борються мери, які вступили в боротьбу не лише з децентралізацією, а й за свої крісла? Що може стати тимчасовим компромісом і дати можливість владі видихнути і нарешті включити голову? Читайте у статті Інни Ведернікової « Судний четвер. Чи завалять мери децентралізацію?» для ZN.UA.