Мало хто, швидше за все, відзначить річницю угоди, яка стабілізувала війну в Донбасі. Мінські угоди від 12 лютого 2015 року розділили Донбас. Українська влада в Києві контролює західні райони Донбасу, в той час проросійські бойовики контролюють східні райони, в тому числі великі міста, Донецьк і Луганськ, а також кордон з Росією, нагадує американська газета The Washington Post..
Що кажуть про ситуацію прості люди по обидва боки лінії розмежування після майже семи років розколу? Одночасної соціологічне дослідження в Донецькій та Луганській областях, а також в ОРДЛО, показало, що у двох груп населення дуже різне ставлення до війни та майбутнього територіального статусу.
Донбас на стику багатьох конфліктів
Сьогоднішній територіальний розрив в Донбасі є результатом перетину конфліктів трьох різних масштабів. По-перше, це геополітичний конфлікт між Заходом і Росією через вестернізацію прагнень України. Росія сприйняла Євромайдан, в результаті якого втік проросійський президент України, як змову проти сфери її впливу.
Другий конфлікт між Києвом і Москвою пов'язаний з територіальною цілісністю України. Російські війська анексували Крим на початку 2014 року. Росія також вдерлася в Донбас, коли в серпні 2014 роки її війська відступали.
По-третє, продовжує американська газета, це конфлікт всередині України між різними поглядами на націю і її ідентичність.
Війна принесла руйнування та розкол в Донбасі, загинуло близько 14 тисяч осіб. Понад 2 мільйона змушені були кинути свої будинки та виїхали з регіону: хтось поїхав на підконтрольну Києву територію, хтось в Росію. Насильство, фактичний розділ, економічна депресія і торгові блокади завдали серйозної шкоди структурі регіону, що призвело ще до екологічних і гуманітарних криз. Політичні репресії, злочинне насильство, контрольовані засоби масової інформації та коронавірус тільки погіршили ситуацію.
Як проводили дослідження
Для оцінки думок в обох регіонах The Washington Post провела одночасні комп'ютерні телефонні опитування у вересні та жовтні 2020 року. Газета уклала контракт з двома авторитетними дослідницькими компаніями - "Левада-центром" (Москва) по території ОРДЛО і Київським інститутом соціології в контрольованому урядом Донбасі - на обробку однієї та тієї ж анкети. В опитуванні взяли участь близько 1000 респондентів по обидва боки лінії розмежування.
Тут The Post повідомила про результати двох ключових питань: ставлення до вини за конфлікт в Донбасі та переваги щодо майбутнього політичного статусу ОРДЛО. Відмінності по всій лінії зіткнення драматичні та, у порівнянні з попередніми обстеженнями, розширюються.
Хто кого звинувачує?
Центральне місце в будь-якому конфлікті - і, звичайно, у врегулюванні конфліктів - є приписування вини, і думки людей про можливі результати. Дві третини респондентів в ОРДЛО звинувачують у війні або український уряд, або Захід. Навпаки, більшість підконтрольних Києву територій в рівній мірі звинувачують власний уряд і Росію.
У цих контрольованих урядом районах приблизно рівний відсоток тих, хто звинувачує уряд в Києві або Захід, як і російський уряд (23%). 32% в рівній мірі звинувачують російський і український уряди. Такий розподіл провини був й на більш ранніх порівняльних дослідженнях в регіоні.
Що люди думають про майбутнє окупованого Донбасу?
У контрольованому Києвом Донбасі переважна більшість вважає, що окуповані території має повернутися в Україну без особливого обліку автономії. Лише невелика кількість розглядає альтернативні варіанти незалежності ОРДЛО або приєднання до Росії.
Навпаки, в окупованому Донбасі більша частина респондентів хочуть приєднатися до Росії, або з будь-яким автономним статусом, або без нього. Менше однієї десятої хочуть незалежності й тільки 12 відсотків хочуть реінтегруватися в Україні.
Звичайно, цей тип питання є чутливим на таких територіях. Молоді люди та люди, які ідентифікують себе як "росіяни", з більшою ймовірністю оберуть варіант приєднання до Росії.
Результати цього опитування є протверезним читанням для всіх тих, хто зацікавлений у примиренні й мирних зусиль в Донбасі, зазначає американська газета. Дані опитування, проведеного у 2019 році, показували, що в ОРДЛО більшість населення підтримує решту України. Останні результати свідчать про те, що час може бути на боці тих, хто хоче конфлікту.
Чим довше кипить війна, тим більше триває розділ, тим ширше стає розрив між думками людей. Це відповідає інтересам політичних еліт як в ОРДЛО, так і в Росії. Прагнення повністю повернути Донбас під контроль України на окупованих територіях, схоже, згасає, хоча для підтвердження цього необхідні подальші дослідження. Чим довше загальмується переговорний процес «Мінська-2», тим більше не піддається розв'язанню стає цей конфлікт, резюмує Washington Post.
Шоста річниця горезвісного «Мінська-2» стала ще одним підтвердженням суперечливості й невиконуваності «Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод», нав'язаного нашій країні під тиском ситуації, котра склалася навколо Дебальцевого в лютому 2015 року. Детальніше, про що фантазували росіяни на РБ ООН, і чим відповіли західні партнери України, читайте у статті Тетяни Силіної "«Мінськ» у Нью-Йорку".