Чому 3 досі демократична? Адже вона пережила три кризи такого типу, які майже завжди штовхають країни до авторитаризму.
Про це на сторінках Washington Post пише професор політології Університету Ратджерса Александр Мотиль.
На його думку, першою такою кризою була Революція в 2014 році. Але на відміну від більшості революцій, які приводять до влади революціонерів, охочих узурпувати владу, в Україні централізований і корумпований режим Віктора Януковича був замінений більш вільною і демократичною політичною системою.
Друга криза - війна, яку розпалив президент Росії Володимир Путін навесні 2014 року. Країни, які ведуть війни чи захищаються від зовнішньої агресії неухильно скорочують свободи і централізують владу. А Україна цього не зробила.
Третя криза - економічна, яка почалася через російську окупацію східного Донбасу з його промисловим комплексом. ВВП впав на 20%, а соціальне невдоволення зросло. Однак, замість звичної реакції економічно постраждалих країн, Україна вирішила розширити соціальні свободи.
Мотиль зауважує, що пояснення розвитку української демократії зазвичай зосереджуються на двох факторах. Перший - життєздатність активного громадянського суспільства, ініціатив знизу і неурядових організацій, які з'явилися після Помаранчевої революції в 2004-му і Революції Гідності в 2014-му році. Вони досі тиснуть на владу, змушуючи її грати за демократичними правилами. Другий фактор - тиск з боку США, ЄС, НАТО і особливо з боку МВФ, які обумовили фінансову і дипломатичну підтримку розвитком демократії в Україні.
Ці пояснення, на думку Мотиля, правильні. Але вони упускають те, що стало найбільш важливим рушієм української демократизації - війна, яку розв'язав Путін. Анексія Криму і окупація частини Донбасу мали кілька важливих наслідків для України і її здатності рухатися в демократичному напрямку. Перш за все, Москва окупувала території з найбільш лояльним до авторитаризму, СРСР і Росії населенням. Люди, які традиційно голосували за авторитарні партії, втратили голос у післяреволюційній Україні, тим самим відкривши шлях для демократів, які отримали шанс вести політику без перешкоди з боку проросійських політичних сил. "Партія регіонів" Віктора Януковича фактично зникла з українського політичного ландшафту.
"Авторитарні партії, лідери і громадські активісти були не єдиними, хто втратив свій вплив на українську політику. Окупувавши Донбас, Росія і її маріонетки завдали удар по українських авторитарних олігархах, зокрема по найбагатшому магнату країни, колишньому соратнику Януковича Рінату Ахметову. Через втрату своїх активів, які були зруйновані чи захоплені, у олігархів стало менше можливостей впливати на українську політику і просувати свої антидемократичні інтереси", - йдеться в статті.
Російська війна, на думку експерта, мала ще два продемократичних наслідки. Агресія перетворила Росію на ворога, який вбиває, хоча раніше більшість українців ставилися з симпатією до сусідньої країни. В результаті Путін і його диктаторський режим стали прикладом, якого Україна не хоче наслідувати.
Не менш важливо і те, що російська війна проти України зробила те, що і більшість війн: посилила українську національну ідентичність. Більшість українців сьогодні не сумніваються у своїй національній приналежності.
"Вони не росіяни, вони остаточно українці, навіть якщо досі говорять російською мовою у побуті. Путінська агресія змусила українців об'єднатися і зрозуміти, що вони - народ", - пише експет.
Він додає, що новий український "націоналізм" лежав у основі волонтерських зусиль з підтримки військових, в створенні агенцій, які моніторять діяльність уряду, просувають захист прав людини і громадянських свобод. Українське громадянське суспільсьтво сильне, тому що українці стали "нацією з демократичним баченням свого сьогодення і майбутнього".
Чи лишиться Україна демократичною? Українське громадянське суспільство і національність нікуди не подінуться. Крим і окуповані частини Донбасу навряд чи повернуться під український контроль найближчим часом. Захід знову може втомитися від України, але до тих пір, поки Путін буде продовжувати свою імперіалістичну політику і гібридну війну проти Заходу, ні США, ні Європа, ні західні ключові інститути не покинуть Україну. Ці фактори допоможуть зберегти українську демократію.
Автор вважає, що ситуація може змінитися в разі відновлення широкого впливу олігархів, а також повернення популістичних авторитарних партій. Якщо Україна зможе вистояти на нинішньому курсі, продовжить реформи, створить функціональну ринкову економіку, тоді олігархи стануть просто багатими елітами, у яких не більше впливу, ніж у їхніх колег з демократичних країн. Успіх реформ також зробить авторитарні проросійські партії маргінальними.
У свою чергу, експерт Atlantic Council Адріан Каратницький писав на сторінках лояльної до Республіканської партії газети Wall Street Journal, що нова доктрина Путіна щодо України дуже небезпечна і вимагає реакції Заходу. Він зауважив, що Москва почала вдаватися до терористичних методів, організовуючи замовні вбивства на українській території і влаштовуючи кібератаки. На думку Каратницького, США і Європа повинні більш рішуче реагувати на нову інтенсифікацію російської гібридної війни. Призначення Волкера може означати, що США перейдуть до прагматичної жорсткої політики щодо Росії.
Раніше видання The Economist писало, що російський президент, на відміну від західних лідерів, вірить у крах української держави з його допомогою. Але лише Україна може довести Путіну, що він помиляється.