Нещодавно між Мінвідновлення та комітетом Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування виник конфлікт через сферу державної регіональної політики, яка виявилася викресленою з пріоритетів міністерства і голови комітету Олени Шуляк. Чому команда успішних проєктних менеджерів віцепрем'єра Олександра Кубракова відмахується від закидів на свою адресу? Що таке регіональна політика і як на неї вплинула війна, в інтерв’ю ZN.UA розповів глава профільного підкомітету ВР Віталій Безгін, з яким поговорила Інна Ведернікова.
Безгін зазначив, що ще 2015 року, коли стартувала децентралізація, ВР ухвалила Закон України «Про засади державної регіональної політики», а 2021-го уряд ухвалив Постанову «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки».
«Де ми вже розуміли й планували, як економічно і соціально розвиватимуться наші дуже різні за географією, демографією та потужністю регіони. Це все якраз про регіональну політику, яка є стратегічною рамкою для розвитку всієї держави з урахуванням потреб людей, які живуть у конкретних регіонах», – вказав глава комітету.
Однак, як зазначив Безгін, війна зруйнувала мирну стратегію. Через мінування та глобальну катастрофу на Каховській ГЕС тепер навряд чи можна казати, що Херсонщина в найближчому майбутньому — це аграрний край і годівниця України. А, наприклад, Одеса — це порти та рекреація, Карпати — це теж рекреація, а Житомирщина, може, й ні — це промисловість і ліси. І якщо є промислова вирубка лісу, то там немає рекреації. Або навпаки.
«Тобто з державного рівня ми маємо спускатися на рівень регіонів, а потім — до кожної громади. І цей процес має бути гнучким. Знов-таки до мінування, до присутності російських човнів біля Одеси громади Ізмаїльського району економічно помирали. Тепер завдяки зерновій угоді територія насичується грошима й запрацювала економічно. Все це має бути синхронізовано, й держава має задавати рамку», – пояснив Безгін.
Закон «Про засади державної регіональної політики» в липні 2022 року було суттєво змінено. Там саме з’явилися типи територій. По-перше, території зони бойових дій або ті, що перебувають на відстані 30–40 км від кордону з Росією або Білоруссю. По-друге, мова йде про прифронтові території, які практично теж працюють на військову економіку. По-третє, про території глибокого тилу — це фактично вісім правобережних областей, які генерують основу для економіки, бо туди переміщуються і люди, й робочі місця. Після завершення війни, додав Безгін, буде ще четвертий тип — це території, які тривалий час перебували під окупацією. І там певний час, за його словами, не буде місцевого самоврядування, а буде військова/військово-цивільна система управління. І до кожного типу територій необхідний різний підхід.
«Наприклад, більшість виробництв громад Харківщини релокувалися на Львівщину. А як ми тепер розвиватимемо Харківщину? Як залучатимемо туди інвесторів? Чи прораховуватимемо ризики для них? Чи будуть якісь пільги, і якщо так, то з чого наповнюватиметься місцевий бюджет? Чи ми будуватимемо військову економіку, й там буде засилля військових частин? Відповідно, військовий ПДФО стане основним наповненням бюджету, а отже, всі послуги надаватимуться військовослужбовцям, які мають кращу зарплату, ніж середньостатистичний громадянин. Це все про політику. Але її нема, як немає стратегічної рамки», – зазначив депутат.
Зокрема, як пояснив голова комітету, якщо в громаді, яка складається з двох вулиць, зруйновано вулицю, немає сенсу її відбудовувати, якщо ти не створив умов, аби туди повернулося виробництво й були створено робочі місця.
«В протилежному випадку залишаться тільки гарні фасади, на які держава витратить кошти західних партнерів. І все. Там ніхто не житиме, бо там не буде економіки. Це проблема. Всі рішення мають працювати навколо цього. Але не працюють. Парламент закон змінив, а підзаконних актів досі немає. Регіональну стратегію із ним теж ніхто не синхронізував. Рік минув. Громади пишуть якісь плани, не маючи уявлення про загальну державну стратегію. Це все імітація», – підсумував Безгін.
Зазначимо, що непорозуміння між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади розгортається на тлі тривалої відсутності діалогу міністерства з органами місцевого самоврядування. Що в сукупності свідчить про серйозні проблеми в ключовому блоці системи державного управління, який відповідатиме за повоєнне відновлення країни й розпоряджатиметься фінансами донорів.
Нагадаємо, що об'єднане міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури з самого початку було велетенським викликом в силу його обсягу повноважень. Чи мав такий експеримент право на життя? Безумовно, так. Але вже очевидно, що комунікація між профільним комітетом парламенту та новим об'єднаним міністерством не склалася. Комітет для того, щоб отримати зворотний зв'язок від міністерства, навіть пише спеціальні закони.