Сьогодні серед українських фермерів немає єдності, тому що влада діє за принципом «розділяй і владарюй». І величезна кількість громадських організацій, більшість із яких просто мильні бульбашки, що захищають чиїсь інтереси, теж сприяє ворожнечі, заявив в інтерв’ю ZN.UA один із авторів земельної реформи, почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ), перший фермер України (з 1987 р.) Іван Томич, з яким поспілкувалася редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова.
«Все за класикою: розділяй і володарюй. Коли я став фермером і громадським активістом, крім Асоціації фермерів і приватних землевласників в Україні, була ще одна організація — Рада колгоспів. Ми воювали з колгоспною системою, вони воювали з нами. Різні були ситуації, але суть у тому, що протилежні ідеології представляли дві організації. Було все прозоро та зрозуміло», – зазначив Томич.
Натомість сьогодні, за його словами, діють понад три сотні громадських організацій різних типів. І всі вони, підкреслив експерт, є бульбашками, клубами або групами, які виконують чиїсь завдання, зокрема і влади.
«Таке розмаїття громадських організацій фактично вбило реальні громадські рухи, які існували на селі. У результаті цього – поділ, пасивність, конформізм, бажання вирвати собі щось, домовившись із владою. А потім промовчати, оплачуючи борги. Тобто відбулося розділення і без того слабкого громадського руху», – зазначив експерт.
За словами Томича, в момент боротьби проти введення в обіг землі, звісно, було ситуативне об’єднання. Однак вплив фермерів в Україні мінімальний і влада їх демонстративно проігнорувала.
«Ще й звинувативши, що ми гальмуємо розвиток ринкової економіки. А зараз влада аплодує, тому що знає: ніхто вже нічого не організує та навіть серйозно голосу не подасть. І через ці аплодисменти ми вбиваємо майбутнє», – зазначив Томич.
Експерт вважає, що децентралізація та земельна реформа в Україні поступово пішли в різних напрямках. Це сталося тому, що коли в Україні 2015 року відкрили вікно можливостей для децентралізації, ні її автори, ні влада не розуміли, що для успіху реформи обов’язковими є антимонопольні та правові механізми.
А зараз, коли українська влада говорить, що фермерство в нашій державі – це важлива секція економіки, то вона цинічно бреше. Зокрема, влада маніпулює статистикою, в той час, як агрохолдингам належить 60–70% землі. При чому, за словами Томича, думки про те, що наш агросектор не потрібно зводити до крафтового виробництва у сільському господарстві, є хибними.