Голова Вищого антикорупційного Суду Віра Михайленко вважає, що для підвищення інституційної спроможності ВАКС потрібно збільшити кількість суддів, не допустити подальшого розширення повноважень суду плюс відмовитися від колегій і перейти до одноосібного розгляду окремих категорій справ. В інтерв’ю ZN.UA очільниця ВАКС, з якою поговорила Інна Ведернікова, розповіла про найбільш контраверсійні заходи, зокрема одноосібний розгляд справ та інститут угод.
«Відповідні законопроєкти зареєстровані у Верховній Раді. Дійсно, є різні думки щодо запровадження одноособового розгляду справ. Звертаю увагу на те, що проєктами передбачена не відмова від колегіального розгляду справ, а лише поширення на діяльність Вищого антикорупційного суду загальних правил формування складу суду — коли колегіальний розгляд кримінального провадження здійснюється щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десяти років, і за клопотанням обвинуваченого», – зазначила Михайленко.
Вона пояснила, що більшість справ, які має ВАКС, передбачають понад 10 років вироку. Тож, за словами голови антикорупційного суду, колегіальний розгляд справ все одно залишиться. Те ж саме стосується й загальних правил – для адміністративних і цивільних справ, коли колегіальність визначається з урахуванням складності справи.
«Міжнародні партнери підтримують запровадження одноособового розгляду. Тому що це — реальне підвищення ефективності Вищого антикорупційного суду», – додала Михайленко.
Що стосується інституту угод, то глава ВАКС у нинішніх умовах вважає його корисним інструментом для кримінального провадження. За її словами, якщо вирок судді виносять на підставі угоди, то це не означає, що особа уникла покарання. У такому випадку, як зазначила Михайленко, особа отримує своє покарання й при цьому зазвичай виконує дуже важливу роль, що передбачено умовами угоди.
«Це можуть бути різні зобов’язання, основне — надання викривальних показань щодо інших осіб, наприклад, які є організаторами злочинів. У будь-якому випадку угода затверджується судом, який перевіряє умови, що їх сторони передбачили в цій угоді, на відповідність закону й можливість виконання обвинуваченим своїх зобов’язань. Суд також перевіряє на відповідність закону покарання, щодо якого домовилися прокурор і захист. Ті угоди, які ми зараз отримуємо, дійсно становлять значний суспільний інтерес, адже кримінальне провадження не закінчується покаранням одного з його учасників», – додала Михайленко.
На зауваження, що угоди не передбачають дуже великий строк покарання та конфіскацію майна, глава ВАКС заявила, що буває по різному. За її словами, іноді може не бути конфіскації майна, адже санкція статті його не передбачає, але особі додатково забороняють обіймати певні посади.
«Тобто фактично вирок набуває законної сили й особа вже не має посади, з використанням якої вчинила злочин. Це позитив? Очевидно, позитив. Далі ми говоримо про великі справи, де схеми дуже завуальовані, латентні й схожі на законну діяльність. І саме угода з одним або двома обвинуваченими дає можливість досудовому розслідуванню вийти не на рядового водія, менеджера середньої ланки, а на організаторів таких схем», – додала очільниця ВАКС.
Варто зауважити, що опоненти згодні і з Михайленко, і з головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександром Клименком. Однак, вони наполягають на тому, що цей демократичний інструмент теж буде потрібен нам трошки пізніше.
При цьому якщо згадати ситуацію з адвокатом Олегом Горецьким, то він, будучи фігурантом справи хабарництва ексглави Верховного Суду Всеволода Князєва, пішов на угоду й по суті відкупився. На зауваження, що треба пройти якийсь період, аби дати кілька правильних сигналів суспільству, щоб воно відчуло: запрацював механізм невідворотності покарання, а потім уже включати угоди, Михайленко заявила, що суспільству треба пояснювати важливі або незрозумілі питання.
«Наразі є певний парадокс: суспільство хоче, щоб суди були незалежними, але при цьому прагне впливати на них, щоб вони залежали від суспільної думки й задовольняли вимоги суспільства. Що стосується відповідальності на підставі угод, то сам інститут кримінального покарання цінний тим, що покарання не обов’язково має бути найжорсткішим, однак воно обов’язково має бути своєчасним і невідворотним. Вироки на підставі угод забезпечують це повною мірою», – додала Михайленко.
Голова ВАКС спробувала пояснити свою позицію, змоделювавши конкретну ситуацію. Зокрема, є обвинувачений «А» – високопосадовець. Є обвинувачений «Б» – посадовець середньої ланки. Обвинувачений «Б» хоче укласти угоду, й обвинувачення розуміє, що без показань цього обвинуваченого «Б» не вийде належним чином підтвердити участь головного фігуранта «А».
«Презумпції невинуватості ніхто не скасовував, так само як і стандарт доказування поза розумним сумнівом. Тобто угода як особливий порядок кримінального провадження має подвійну мету – призначення покарання особі, яка уклала угоду зі слідством, і забезпечення доказової бази для доведення винуватості у вчиненні злочину інших осіб (адже без первісно укладеної угоди слідство, можливо, не мало б достатніх доказів для цього). Угода, затверджена судом, трансформується у судовий вирок, яким особі призначається покарання в межах санкції статті за певне діяння», – додала очільниця ВАКС.
Михайленко продовжила, що обвинувачений «Б», який погоджується на угоду, зобов’язується надати викривальні показання під час досудового розслідування і в суді. І цей «Б», який уже отримав покарання вироком на підставі угоди і, що важливо, відшкодував завдану злочином шкоду, надалі надає викривальні показання щодо обвинуваченого «А», за допомогою яких, у тому числі, забезпечується стандарт доведення його вини поза розумним сумнівом. Під обвинуваченим «А» я маю на увазі осіб, які займають найвищий щабель у механізмі певної злочинної діяльності.
Хто винуватий у тому, що 1000 (!) кримінальних справ про топкорупцію і результати семи років роботи антикорупційного блоку поставлено під загрозу? Що прийняла Рада 8 грудня, частково скасувавши «поправки Лозового», і як судді ВАКС застосовуватимуть поправки, що залишилися в законі? Що потрібно зробити для того, щоб справи топкорупціонерів не закривали з технічних причин, а справедливо розглядали? Відповіді на ці питання читайте у першій частині інтерв’ю Інни Ведернікової з Вірою Михайленко.