Блекаут – цілком можлива реальність для України, і ми вже описувало сценарії, за яких можлива евакуація жителів лівого берега Києва. Проте центральна влада мовчить, хоча потрібен чесний і публічний діалог із людьми.
Як у такій ситуації діяти людям? Свою версію розповідає виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан в інтерв’ю редакторці відділу політики ZN.UA Інні Ведерніковій.
«Давайте зрозуміємо, що без системи ППО, яка закриє всю систему електро- й газопостачання (видобуток, генерацію, доставку), блекаут – це справа часу, одного-двох масованих обстрілів. Решта – це вихід із важкої ситуації, це забезпечення можливості вижити взимку тоді, коли наші ЗСУ вибивають агресора з нашої території», - говорить виконавчий директор АМУ.
Найгіршою є ситуація у великих містах із багатоповерховою забудовою, мешканці яких залежать від централізованого опалення, газопостачання тощо. Міські голови радять містянам виїздити до сільської місцевості, де можна зігрітися біля грубки. Проте Слобожан наголошує, що таке рішення не є панацеєю.
«Якщо прямо зараз почнеться масовий виїзд людей, ляже економіка й ми не зможемо навіть людям, які залишилися, забезпечити надходження енергоресурсів», - пояснює він.
За оцінками виконавчого директора АМУ, критична ситуація ще не настала. Наразі, за останньою інформацією, резервів вистачає. До того, ж запаси ракет у ворога теж вичерпуються, а українська ППО працює.
«Однак бути готовими до різних сценаріїв потрібно обов'язково. Починаючи від свічок і запасу їжі й закінчуючи генератором або буржуйкою. І говорити про це треба обов'язково», - зауважує Слобожан.
Тому сьогодні міські голови, крім технічної та організаційної роботи, пояснюють людям, що відбувається, як готуються громади, чим допомагає держава, які можуть бути варіанти дій.
«Треба весь час комунікувати, підбирати правильні слова, пояснювати, чому віялові відключення нерівномірні, публікувати карти пунктів обігріву й алгоритми дій на випадок тієї чи іншої ситуації – все це невідкладна робота місцевої влади нині», - додає він.
Між закликами до людей виїхати або залишитися дуже тонка межа, яка проходить по правильній комунікації, зауважує Ведернікова. Виїжджати тоді, коли не виїжджати вже неможливо. Залишатися і працювати – теж своєрідний фронт і захист держави. Співрозмовник погоджується:
«Абсолютно. Якщо я зберуся та виїду зі свого міста прямо зараз, зупиниться моє підприємство, й мені нікуди буде повертатися. Ба більше, через мій від'їзд і несплату податків іще складніше буде тим, хто залишився. Виїхати всім фізично неможливо, хтось обов'язково залишиться».
Тому, за словами Слобожана, завдання мерів – підготувати плани дій на всі випадки розвитку подій, організувати роботу служб та інформувати людей, попередити, що варіант найскладнішого сценарію є. Щоб кожен міг підготуватися, розрахувати сили та вирішити: виїжджати чи залишатися.
Як зрозуміти, що ключовий момент настав, час виїжджати чи йти до пункту обігріву? Виконавчий директор АМУ відповідає так: «У разі оголошення режиму техногенної катастрофи мають одразу ввімкнутися інструменти реагування – ДСНС, правоохоронні структури, інші інституції. Однак до цього в нас буде час на прийняття рішень».
Водночас вивести з ладу енергосистему такої великої країни як Україна, дуже складно. Тому росіяни навмисно б’ють не по генерації, а по розподілу – найболючішій точці енергосистеми, пояснює Слобожан. Як би нам не хотіла допомогти Європа, розподільні вузли мають застаріле радянське обладнання, яке не має аналогів на Заході. І швидко взяти комплектуючі просто ніде.
Не врахували росіяни те, що рівень підприємств, які відновлюють мережі, є найвищим, а українські енергетики на ходу вигадують різні варіанти виходу із ситуації на кожному конкретному об'єкт. Що поки що дозволяє утримуватися від найгіршого сценарію.