Останньої неділі серпня на тлі чергової хвилі скандалу, пов’язаного із закупівлями в Міністерстві оборони, а також гострого суспільного запиту на справедливість президент Володимир Зеленський заявив, що має намір прирівняти корупцію до державної зради. Голова держави також сподівається, що парламент, де він має контрольовану більшість, підтримає його законопроєкт, який регулюватиме ці зміни на час військового стану.
За дивним збігом обставин це відбувається тоді, коли голови Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Вищого антикорупційного суду (ВАКС) поїхали до США говорити про реформу антикорупційних органів в Україні. Їхній візит готували більш як за місяць. Однак гучна заява президента пішла врозріз із самою філософією створеного антикорупційного блоку. Адже ця ініціатива — не про боротьбу з корупцією, а про підрив системи, яка вже бореться з нею. Фальшивка, яку ділки з 90-х впарювали наївним громадянам.
Як зараз?
Нагадаємо, що в Україні, починаючи з 2015 року, було створено антикорупційний блок із чотирьох нових органів — НАЗК—НАБУ—САП—ВАКС, які за задумом авторів реформи та міжнародних партнерів мали стати стартовим майданчиком для нових принципів боротьби з корупцією в державі. Злагоджена робота антикорблоку згодом мала підтягнути до високої планки всю правоохоронну систему та силові структури.
Отже, згідно з українським законодавством, нині всю топкорупцію розслідує НАБУ, а процесуально супроводжує розслідування САП. Справи після розслідування передають до ВАКС. Ідеться про екс-президентів, народних депутатів, міністрів, силовиків, мерів та ін. Спектр класифікації злочинів, підслідних НАБУ, охоплює понад десяток статей і має стартовий рубіж суми незаконного збагачення. Тобто всі справи, де в підозрі фігурує цифра 1,3 мільйона і вище, підслідні НАБУ.
У чому полягає ідея президента?
Якщо зовсім простими словами, — в тому, щоби порушити рівновагу в антикорупційному блоці та вивести частину великих кейсів до СБУ. Так, під керівництвом заступника голови офісу президента Олега Татарова СБУ та Офіс генпрокурора вже прописали варіанти змін до Кримінального кодексу України (ККУ), в такий спосіб забезпечивши СБУ можливість розслідувати корупційні справи на більш як 24 млн грн. У розпорядженні редакції є зведена таблиця, яка наразі — в процесі подальшого вдосконалення її творцями. Звісно, на виході документ може дуже відрізнятися від початкового варіанту. Та зараз у ньому є кілька цікавих нюансів.
Хоча СБУ та ОГПУ мають одну мету — віддати кейси топкорупції СБУ, їхні пропозиції не виглядають збалансованими. Обидві структури в розділі «Злочини проти національної безпеки» пропонують запровадити специфічний об’єкт «посягання на економічну безпеку України», але ОГПУ, прописуючи у статті 113-1 норми відповідальності за заволодіння майном, розтрату, зловживання службовим становищем тощо, не згадує про воєнний стан. І лише у фінальних пунктах статті уточнює, що останній істотно збільшує термін покарання за такі самі злочини. Водночас підхід прокурорів стосується вузького напряму, пов’язаного із Силами оборони, куди входять ЗСУ й усі спецпідрозділи та держоргани, що виконують ці функції.
СБУ у своєму варіанті, прописуючи відповідальність за розтрату бюджетних коштів, привласнення майна, отримання неправомірної вигоди тощо, розглядає виключно період воєнного стану, але охоплює весь спектр системи державної влади, а не лише Сили оборони. Такий самий підхід використовують у нормах статті 114-1 про посягання на військову безпеку України (на управління Сил оборони у варіанті ОГПУ). Тут автори пройшлися по управлінцях військових відомств, ухилянтах, любителях заробити на гуманітарці та ін. Який із підходів зрештою переможе (або взагалі доповнить інший), — наразі під питанням.
Але важливо, що в обох варіантах немає прямих вказівок на те, як розподілятимуть справи. І якщо на рівні того ж ККУ не буде внесено змін до підслідності НАБУ (а таких документів у нас немає), то повноваження НАБУ й СБУ дублюватимуться. І тоді вирішальною стане позиція підконтрольного президенту генпрокурора, який і визначатиме, кому віддавати справу — НАБУ чи СБУ. Хоча є версії, що йдеться саме про автоматичне передавання всіх топкорупційних кейсів на час воєнного стану СБУ, яка й відає сферою державної безпеки. Адже формула президента: корупція = держзрада.
Якими є основні ризики?
Так чи інак, на тлі нещодавніх заяв голови САП Олександра Клименка про необхідність продовжувати антикорупційну реформу й надати антикорпрокуратурі цілковиту незалежність від генпрокурора, заява президента виглядає, м’яко кажучи, цинічно. Генпрокурор — апріорі політична постать, котру за поданням президента призначає парламент, який контролює глава держави. Звісно, генпрокурор у разі наділення його функціями розподілу справ між НАБУ і СБУ виконуватиме команди самого президента та його найближчого оточення, яке давно поділило політикум на «своїх» і «чужих». Навіть у питаннях виїзду за кордон народних депутатів і чиновників президентський меч справедливо не січе. Не кажучи вже про кейси Міноборони, «Енергоатому» тощо, які, з легкої руки генпрокурора потрапивши до підконтрольної президенту СБУ, — Служба лише нещодавно почала очищуватися від російських агентів, — там і будуть поховані. Ніяких тобі балансу, стримувань і противаг.
Історія розслідувань СБУ, в складі якого було і є відоме управління «К», завжди залишалася у фокусі медіа. Самі лише шкарпетки «кашника», як ми писали ще в нульових, коштували більше, ніж зарплата працівника департаменту боротьби з тероризмом чи захисту конституційного права СБУ. І що, скажіть, ці «кашники» зупинили в країні? Може, Тендерну палату? Чи РосУкрЕнерго? Можливо, закупівлі МО? Чи вибрики рефінансу НБУ?
Водночас НАБУ лише за останній рік має в своєму багажі справи Кауфмана—Грановського, Князєва, Трухіна тощо. НАБУ є що згадати й що пред’явити суспільству як результати своєї роботи. Не можна сказати, що Банкова не має впливу на цю організацію. Але він мінімальний. Водночас вплив на СБУ — тотальний. І, хлопці, що ви взагалі можете протиставити НАБУ? Грабіж Наумова? Чи те, як після всіх викриттів Бігуса ви на повному серйозі обговорюєте призначення Артема Шила першим заступником СБУ? Альо, гараж! У чиновницьких колах уже з’явився жарт: «Хабарі треба брати понад 24 мільйони, щоб у разі чого потрапляти до своїх, а не до НАБУ». У кожному жарті є лише частка жарту.
Коли корупція полізла з усіх щілин скриньки Пандори, Банкова вустами президента вкидає ідею для «піплу», маючи намір узяти всі подальші викриття під власний контроль. А не ризикувати, як у випадку з Князєвим, коли НАБУ постфактум повідомило президента про проведення спеціальної операції. Такі підходи та сюрпризи — не для людини, яка хоче контролювати геть усе. Яка, тим більше, вже зробила свої найвищі ставки.
Очевидно, що президент бажає не лише зняти напруження в суспільстві, паралельно завівши під себе одноосібний контроль над боротьбою з корупцією, а й виграти вибори. Буквально в тому ж інтерв’ю Зеленський підтвердив версію, про яку ми писали ще навесні: що вибори до парламенту буде проведено протягом року. Безперечно, базою для їх проведення можуть бути мирні домовленості, що влада, на відміну від західних ЗМІ, ніяк у суспільстві не комунікує. Стомленим і змученим війною людям знадобляться аргументи від влади, щоб вона змогла якось утримати рейтинг і претендувати на другий термін. Корупція = держзрада — це саме воно. А в пакеті зі звільненням піар-міністра оборони Резнікова, який уже всіх дістав і яйцями, й куртками, народу зайде ще більше. Хто там розбиратиметься в системі й у назвах органів, які садитимуть за держзраду та «посягання на економічну безпеку країни»?
А що керівники антикорупційного блоку?
Чи випадково директор НАБУ Семен Кривонос зробив заяву, яка сьогодні виглядає пасом президенту? «Корупція більше не розглядається як просто злочин, а як злочин проти національної безпеки», — сказав Кривонос у інтерв’ю Reuters, опублікованому 21 серпня.
За інформацією джерел ZN.UA, в НАБУ знали про ініціативу президентського законопроєкту за тиждень до його анонсування Володимиром Зеленським, а заяву Кривоноса вважають випадковим збігом. Як стверджують джерела, керівництво бюро проти будь-яких змін, які давали б змогу Службі безпеки забирати їхні справи. НАБУ порівняно з СБУ чи Нацполіцією (яка залишилася нереформованою й прикривається лише патрульними у великих містах) упевнено працює й має вироки у справах у суді. І як пояснюють у НАБУ, боротьба з корупцією — це 90% превенції. «А тому немає часу розбудовувати нові департаменти в СБУ, коли є велике дієве Антикорупційне бюро, яке постійно нагадує, що треба розширювати чисельність штату детективів і створювати власну експертну установу, яка не гальмуватиме розслідування», — додає високопоставлене джерело.
Директор НАБУ Семен Кривоніс, голова САП Олександр Клименко
У САП анонсу президентського законопроєкту публічно не коментують, але власного подиву від такої ініціативи не приховують. У САП і без зміни підслідності справ, які вона розслідує, вистачає проблем. Починаючи від майже дворічного конкурсу з обрання керівника, де частина керованих хамовитих членів журі радше нагадували валютників на базарі, ніж мотивованих експертів, які опікуються питаннями подолання топкорупції. І закінчуючи головною й ключовою, як ми вже казали, автономністю структури від Офісу генпрокурора. Бо, як пояснював сам голова САП Олександр Клименко, витоків під час розслідувань стало менше, але ті, що є, без відома генпрокурора перевірити неможливо.
Якою є позиція парламенту?
Від позиції народних депутатів залежатиме комунікація президентської антикорупційної ініціативи в парламенті. Але голова профільного комітету Верховної Ради, нардепка від «Слуги народу» Анастасія Радіна запевнила, що наразі не знає, про що саме йдеться в документі, який президент планує винести в залу на голосування. І на засіданні фракції його не обговорювали.
Проте Радіна пояснює, що бачить більше проблем, ніж позитивних результатів, в ідеї надання СБУ повноважень щодо розслідування корупційних злочинів у воєнний час: «По-перше, так підслідність СБУ перетинатиметься й конфліктуватиме з підслідністю НАБУ. Відповідно, сенситивні корупційні справи, — а у великій корупції майже всі справи є сенситивними, — можуть розслідувати в органі, реформи якого ще не відбулося. Це може підривати довіру суспільства до розслідувань. По-друге, при всій повазі до зусиль і результатів СБУ у відсічі російській агресії, бізнес і суспільство досить довго вимагали позбавити СБУ функцій із протидії корупції, зокрема через зловживання. На мою думку, ми маємо посилювати повноваження СБУ щодо контррозвідки, але не щодо розслідування не властивих спецслужбам країн НАТО справ».
Які важелі має президент уже зараз?
Насправді в президента просто зараз достатньо потужних важелів впливу на боротьбу з корупцією в країні. Це якщо говорити про реальне бажання її подолати, а не про імітацію з метою прикрити «своїх».
По-перше, президент сьогодні де-факто повністю контролює всю виконавчу владу в державі. Хоч би що де-юре при цьому було написано в Конституції. У Зеленського в руках — уся кадрова політика. Уряд сьогодні не ухвалює жодного самостійного рішення без команди з офісу президента. Сконцентрувавши таку владу, президент може призначити та зняти з посади будь-яку людину. Навіть мера через незаконне рішення суду. І якщо він отримує сигнали про корупцію, які надсилають медіа, громадянське суспільство та все ще система, то саме він і може задати моральну планку ставлення до цього явища — низкою системних гучних відставок. Із ким він таке зробив? Із Рябікіним? Гусєвим? Резніковим? Ні. А чому?
По-друге, президент контролює законодавчу владу в країні, а отже, може домогтися адекватного антикорупційного нормотворчого процесу. Зеленський, звісно, не може змусити адвокатів відомих топкорупціонерів припинити штучно затягувати справи, виводячи своїх клієнтів з-під кримінальної відповідальності, — у ВАКС достатньо таких кейсів. Але він точно може дати відмах монобільшості проголосувати кілька поправок до Кримінального процесуального кодексу та заблокувати зловживання захисту. Але Зеленський не робить цього.
Також президент контролює силовиків, а його підлеглий Татаров чудово знає, в чому полягає основна проблема правоохоронної системи, що ніяк не може очиститися й у більшості випадків доводити корупційні справи на своєму рівні (а їх у рази більше, ніж у НАБУ) до вироку суду. «У нас ця система неробоча, — пояснював у інтерв’ю ZN.UA голова САП Олександр Клименко. — Бо тривалий час до КПК у ручному режимі вносили зміни під конкретну ситуацію, конкретну справу та особу. Після цього й з’явилися поправки стосовно строків у розслідуваннях, які в принципі ніде в світі не трапляються. Йдеться про строки слідства у фактових кримінальних провадженнях».
Ось куди має дивитися президент і, маючи контрольовану більшість у парламенті, допомагати антикорблоку. А не імітувати бурхливу діяльність. Зробіть це, пане президенте, і вам не треба буде нічого нікуди передавати. Якщо завдання — боротися з корупцією, то цього цілком достатньо, аби зменшити її досить предметно й відчутно. Але ви цього не робите, а навпаки, хочете, передавши справи до СБУ, вивести з-під відповідальності «своїх» людей.
Але ж усі все бачать і все розуміють. Зокрема й міжнародні партнери. Безперечно, керівникам антикорблоку доведеться говорити на цю тему в Штатах. Та й посли G7 учора опублікували твіт, наголосивши на збереженні пріоритетів антикорупційної реформи. Що під твітом? Гадаємо, про це обов’язково розкажуть нашому президентові уважні спостерігачі, не заангажовані корупцією.