Слідчі Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу генерального прокурора оголосили колишньому прем’єр-міністру Миколі Азарову підозру у державній зраді – ч.1 статті 111 Кримінального кодексу України.
Як повідомили у пресслужбі Офісу генпрокурора, ідеться про справу щодо підготовки та підписання «Харківських угод».
Що інкримінують Азарову: експрем’єра підозрюють у змові з колишнім президентом Віктором Янкуковичем і спільних діях, спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України.
«Встановлено, що 20 квітня 2010 року, перебуваючи на території Російської Федерації, колишній прем’єр-міністр України погодився на нав’язані представником іноземної держави – президентом РФ Дмитром Медведєвим умови продовження строку перебування Чорноморського флоту РФ на території України на 25 років під приводом отримання знижки на природній газ», - йдеться у повідомленні.
На думку слідчих, Азаров усвідомлював, що угода щодо пролонгації перебування Чорноморського флоту РФ у Криму суперечить Конституції та закону «Про міжнародні договори України».
З 21 по 23 квітня 2010 року він забезпечив погодження проєкту угоди та закону про її ратифікацію міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та правоохоронними органами без фактичного розгляду цих документів уповноваженими органами.
А також на закритому засіданні Кабінету міністрів підписав розпорядження про схвалення угоди та, на порушення ЗУ «Про міжнародні договори України», вніс проєкт на розгляд президентові.
«Харківські угоди» з багатьох причин кричущо суперечать національним інтересам України. Але фактично документ не змінив умови перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, а лише продовжив на 25 років термін дії трьох базових угод 1997 року (а саме вони визначали умови і параметри перебування ЧФ РФ на українській території).
«Харківський документ не вніс жодної зміни, жодної нової коми в текст підписаних ще 1997 року угод, термін дії яких закінчувався лише в 2017-го. Жоден з трьох пунктів угод не веде до збільшення чисельності особового складу і техніки Чорноморського флоту Росії або будь-яких інших умов його перебування на території України», - наголошує редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна.
У 2014 році, коли відбулася окупація Криму, навіть якби Харківських угод ніколи не було (після незаконної анексії їхню дію президент РФ Владімір Путін скасував, як і трьох базових документів по ЧФ), російський флот однаково ще залишався б на українській території згідно з домовленостями 1997 року.
? Погодження проекту «Харківських угод» – колишньому Прем’єр-міністру України повідомлено про підозру у державній...
Опубликовано Офіс Генерального прокурора Среда, 24 марта 2021 г.
Нагадаємо, 11 березня секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що Служба безпеки України вивчить обставини ратифікації «Харківських угод» і перевірить всіх 236 депутатів, які їх підтримали.
А також пообіцяв, що всі причетні до підписання угод в 2010 році нестимуть відповідальність незалежно від посад і прізвищ. Однак депутатський індемнітет, що діє і в нашій державі, передбачає, що жодної відповідальності за власні голосування у парламенті депутат не несе.
21 квітня 2010 тодішні президенти України і Росії Віктор Янукович і Дмітрій Мєдведєв підписали угоду про продовження на 25 років терміну перебування Чорноморського флоту Росії у Севастополі. В обмін на цю угоду Україна добилася зниження ціни на російський газ на 30%.
Одним із головних розробників і промоутерів «Харківських угод», які доклали руку до їх написання, був тодішній заступник міністра закордонних справ, а нині перший заступник секретаря РНБОУ Олексія Данілова і керівник комітету з розвідки Руслан Демченко.
Про те, хто готував «Харківські угоди» і хто бреше, заявляючи сьогодні, що не голосував за них тоді; чи є прямий зв'язок між захопленням Криму Росією і угодами, підписаними у 2010 році; чому в 2008 році Україна не ухвалила закон про виведення ЧФ РФ; які сумнівні кейси може розкрити розслідування і чому гучні справи можуть тихо померти, читайте в статті Тетяни Силіної «Чи не вийде справа про Харківські угоди в пароплавний гудок?».