Україна, як і раніше, не має ефективного інструмента управління державою. І, як наслідок, продовжує втрачати свою конкурентоспроможність на глобальних ринках. Так, за загальним індексом конкурентоспроможності Україна 2019 року посіла 85-те місце серед 140 країн (у 2015-му — 76-те). Про це у статті для ZN.UA пише експерт з питань державної служби та державного управління, ексчлен Координаційної ради КМУ з питань реформи державного управління та Комісії з питань вищого корпусу державної служби Сергій Сорока.
За його словами, бідність, економічна відсталість, корупція, відстала система охорони здоров’я і демографічні проблеми в Україні теж є наслідками неефективної державної політики та слабких інституцій.
"Реформаторська необов'язковість і непослідовність першої постмайданної влади зумовили так звану «електоральну революцію» та прихід до влади в Україні команди Зеленського. Хтось називає це щепленням від некомпетентності, хтось — реваншем, хтось — оновленням політичної й управлінської еліти. На жаль, у влади не знайшлося реальних стейкхолдерів сфери реформи держслужби та держуправління, котрі б сформували адекватний експертний пул і підхопили реформу, як те сталося з децентралізацією", - зазначає автор.
Однак на думку Сороки, можна ще дуже довго реформувати систему управління в державі, переставляючи кубики з центру в бік місцевого самоврядування та назад, або оцифровувати й розвивати електронне урядування, однак без якісного наповнення державної осьової системи — все блеф.
"Точніше, ризик — так і не побудувати конструкцію, яка б тримала й коригувала країну в контексті глобальних і внутрішніх викликів", - пише він.
"Основною проблемою української держслужби завжди були чистки чиновників, до яких вдавалася кожна нова владна команда. А також постійний тиск політиків на держслужбовців. Як наслідок — кумівство і корупція. Що позбавляє державний апарат інституційної пам’яті, а країну — ефективних реформ. Кожна нова чистка погіршувала якість і компетентність держслужбовців та занурювала їх у політичну і бізнес-залежність від нечистоплотних політиків. І, на жаль, ніяка, навіть найблагородніша або радикальна постреволюційна люстрація не вирішує проблеми. Нові люди, потрапляючи в стару нереформовану систему, або видавлюються системою, або поступово стають її невід’ємною частиною, вбираючи в себе її вади", - резюмує Сорока.
Наразі каста вищих державних службовців, яка щойно почала формуватися, зруйнована, деморалізована й не захищена від політичного свавілля. Чергове «лікування» перетворилося на руйнування організму, який тільки-но починав «спинатися на ноги». Ще більше подробиць про проблеми реформи державної служби в матеріалі Сергія Сороки «Інституції vs революції. Держслужба».