Майже щодня українські міста атакують іранські «шахеди».
З їхньою допомогою росіяни, яким не вистачає сучасного озброєння, прагнуть знищити об'єкти критичної інфраструктури, посіяти паніку серед українців, виявити наші засоби ППО. Тому одна з цілей Києва — запобігти поставкам іранських безпілотників та іншого озброєння Росії. А якщо це не вдасться, то хоча б значно ускладнити російсько-іранське військово-технічне співробітництво, примусивши Тегеран заплатити високу ціну за союз із Москвою.
Щоб досягти цієї мети, Україні потрібна допомога не тільки Сполучених Штатів, а й країн Близького Сходу. Ідеться як про Ізраїль, так і про монархії Перської затоки, стурбовані зростанням регіональних амбіцій Ірану і його військовим потенціалом. Приїзд міністра закордонних справ Саудівської Аравії Фейсала бін Фархана Аль Сауда до Києва вписується у стратегію України зі створення неформального альянсу для протидії Ірану, робота над яким велася останніми місяцями.
За словами одного інформованого співрозмовника ZN.UA, «деякі арабські країни самі виходять на нас із приводу співпраці» у протидії посиленню іранської військової потуги. Але з Саудівською Аравією все було складніше.
Ер-Ріяд десятиліттями суперничає з Тегераном за домінування на Близькому Сході. Суперництво виявляється то у протистоянні проксі-сил (як це відбувається в Сирії і Ємені), то у вигляді прямих атак (як це сталося 2019 року, коли іранськими дронами було завдано удару по об'єктах саудівської нафтової компанії Saudi Aramco). Восени минулого року в Ер-Ріяді навіть побоювалися, що Ісламська республіка може напасти на Королівство, аби відвернути увагу іранців від масштабних антиурядових протестів.
З урахуванням такого протистояння, не дивно, що посилення військової потуги Ірану за рахунок російського потенціалу, яке порушує баланс у регіоні, непокоїть дім Саудів. Адже Ісламська республіка в обмін на поставки озброєння Російській Федерації отримує літаки та допомогу в розвитку своєї ядерної програми. Тому одна із зовнішньополітичних цілей Саудівської Аравії — скорочення військово-технічного співробітництва Ірану з Росією.
Ось тут і збігаються інтереси Києва та Ер-Ріяда. І якщо саудитів цікавить український досвід у протидії іранським безпілотникам, то українців — розвідувальна інформація про ірансько-російське військове співробітництво.
Поки що ж візит до Києва Фейсала бін Фархана Аль Сауда — це лише сигнал, що його Ер-Ріяд послав Москві. Але цей сигнал посилений наданням Україні допомоги на 400 млн дол.: гуманітарної — на 100 млн та нафтопродуктів — на 300 млн. Як і підтримкою Саудівською Аравією на Генасамблеї ООН резолюції про необхідність якнайшвидшого досягнення «всеосяжного, справедливого та міцного» миру в Україні, в якій ідеться, зокрема, про територіальну цілісність нашої країни та міститься заклик до Росії вивести свої війська.
Сигнал у Москві помітили.
Коментуючи візит очільника саудівського МЗС, російські ЗМІ пишуть, що ця поїздка «корелюється вибудовуванням певного іміджу» і «не має трактуватися як факт того, що Ер-Ріяд стає частиною антиросійської геополітичної команди». І водночас зазначають: Росія має бути готовою до того, що, «у разі подальшого зростання невдоволення серед саудівських правителів російсько-іранським зближенням, Ер-Ріяд може скоригувати свою політику».
Хоча українські Телеграм-канали, афілійовані з ОП, пишуть про наявність в Ер-Ріяда лазерних установок, здатних збивати іранські дрони, малоймовірно, що Саудівська Аравія поставить нам Silent Hunter. На тлі зростання загроз із боку Ісламської республіки Королівство саме потребує поставок військової техніки та боєприпасів. Але якщо саудити й стануть надавати нашій країні якесь озброєння, це відбуватиметься таємно і через треті руки.
Інтерес Києва до співпраці з Ер-Ріядом не обмежується лише прагненням спільними зусиллями протистояти іранській загрозі. Саудівську Аравію і Росію — одних із найбільших експортерів нафти — пов'язують інтереси на енергетичному ринку, які, своєю чергою, формують особливі відносини між Ер-Ріядом та Москвою. Вони посилюються особистими відносинами лідерів двох країн, — експерти говорять і про симпатії спадкового принца Мухаммеда ібн Салмана до Путіна.
Це створює унікальний канал діалогу з Кремлем. Київ одного разу вже скористався можливостями дому Саудів, коли за його посередництва відбувся обмін військовополоненими, під час якого було звільнено десять іноземних громадян. Саудівський майданчик для проведення закритих переговорів щодо звільнення українців в ОП мають намір використовувати й надалі.
До останнього часу Саудівська Аравія зберігала певний баланс у відносинах із Росією та Україною. Але приїзд Фейсала бін Фархана Аль Сауда демонструє серйозний зсув у політиці Ер-Ріяда стосовно Києва. Адже це перший візит міністра закордонних справ Королівства за тридцять років існування дипвідносин між нашими державами. (Як, утім, узагалі перші відвідини Києва представником арабської держави з моменту широкомасштабного вторгнення росіян у нашу країну.)
Безумовно, свою роль у цій переоцінці ролі нашої країни зіграло ірано-російське військово-технічне співробітництво. Але не меншу роль зіграв і https://zn.ua/ukr/war/bajden-prijikhav-u-kijiv-.html: американські президенти до лузерів не їздять. Цілком можливо, що за цією поїздкою очільника Білого дому в Ер-Ріяді побачили і перспективу перемоги України, і можливість взяти участь у її післявоєнному відновленні.
Фінансові ресурси монархії, нагромаджені за рахунок експорту нафти, роблять Саудівську Аравію одним із найбільших інвесторів. До широкомасштабного вторгнення саудити вже інвестували в українське сільське господарство. Їх також цікавить український економічний і енергетичний потенціал. За інформацією ZN.UA, під час переговорів української сторони з Фейсалом бін Фарханом Аль Саудом обговорювалося також майбутнє нафтопереробної галузі України.
Крім того, саудити торкнулися і питання проведення Експо-2030. Серед претендентів на проведення Всесвітньої виставки — Ер-Ріяд, Одеса, Пусан, Рим. Саудити зацікавлені в тому, щоб Україна зняла свою кандидатуру й підтримала саудівську заявку. І тут у Києва є простір для співпраці з Ер-Ріядом.
Загалом, у Києві візит оцінюють як дуже успішний. І сподіваються, що він вплине на позицію інших арабських країн, збільшивши їхню політико-дипломатичну та фінансову підтримку України.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.