Більше року парламент не може напрацювати жодного механізму, який би дав можливість позбавити мандата всіх депутатів місцевих рад із заборонених проросійських партій. Урядовий законопроєкт №7476 за пів року так і не потрапив у сесійну залу.
Не менш показова історія з народними депутатами забороненої ОПЗЖ, яких монобільшість використовує для підтримки скандальних законопроєктів. Відсилання всіх обурених до Конституції виглядає цинічно, оскільки в медіа вже неодноразово було озвучено цілком законні механізми позбавлення мандатів нардепів ОПЗЖ.
Ба більше, заборона проросійських партій унеможливила відкликання політиків із народної ініціативи. Оскільки кінцеве рішення щодо відкликання мала б приймати… партія, котра висувала кандидата.
Рух ЧЕСНО, який веде Реєстр держZрадників, з огляду на великий суспільний запит, вирішив дослідити ситуацію та нагадати законотворцям, над вирішенням яких питань актуально попрацювати зараз.
Доки партія не розлучить нас
Виборці можуть відкликати депутатів-прогульників із місцевих рад. Для цього треба, щоб депутат пропустив понад 50% засідань сесій або комісій. Відсутність обов’язкового щорічного звітування про роботу теж є підставою для відкликання.
Є й інші причини. Це порушення Конституції чи законодавства. Але тут потрібне рішення суду. Тобто цей шлях потребує більше ресурсів і не факт, що буде результативним, бо в країні так і не проведено судову реформу.
Парламентські партії, які напрацьовували законодавство, постаралися, щоб кінцеве рішення про відкликання депутатів місцевих рад було не за виборцями, які є джерелом влади, а за партією. Рух ЧЕСНО писав про це у статті «Як відкликати депутата: партіям — усе, виборцям — процедура» 2020 року, коли проводилися місцеві вибори.
Аби саме партії, а не виборці мали абсолютний контроль на місцях, законотворці додали ще одну причину для відкликання. Місцевих депутатів можна відкликати й за те, що вони не увійшли до фракції від партії.
Тут слід додати, що депутати на місцях у більшості громад балотувалися саме від партій, оскільки парламент прийняв рішення про партійне висування у громадах, де кількість виборців перевищує десять тисяч. Тобто до цього переліку потрапили навіть селища.
З початку 2023 року вже можна було б провести моніторинг місцевих рад і з’ясувати, хто пропустив понад 50% засідань у 2022 році, аби відкликати таких депутатів. І це стосується не лише депутатів проросійських партій. Але мало хто розуміє, що тепер неможливо відкликати саме депутатів від проросійських заборонених партій, а інших — можна.
Депутат Вінницької обласної ради від ОПЗЖ і митник Сергій Ткачук утік за кордон. Він рік не відвідує сесійних засідання, тобто жителі всієї Вінниччини більше року не мають якісного представництва в облраді. Звісно, що це не поодинока ситуація.
Сергій Ткачук — не депутат Верховної Ради. Конституція не забороняє позбавити мандата депутата-прогульника. Те ж саме стосуватиметься будь-якого депутата місцевої ради з Партії Шарія, Опоблоку та інших партій.
Так само кияни могли б, до прикладу, позбутися депутатів ОПЗЖ у Київраді, зокрема Олександра Попова. Того самого, який встановлював «йолку» на Майдані у 2013 році. Але є одне «але».
Але навіть якби виборці зібрали потрібну кількість підписів і територіальна виборча комісія їх перевірила — потрібне рішення партійного керівництва, що погодило б відкликання. А партії — заборонені. Тобто наразі перебувають у стані ліквідації.
Саме тому вкрай необхідно якнайшвидше розглянути законопроєкт Кабміну №7476, який дозволить позбавити мандатів усіх депутатів місцевих рад із проросійських партій. Але Руслан Стефанчук ігнорує звернення більш як 150 нардепів. Так само наприкінці лютого він проігнорував в сесійній залі звернення одного з нардепів «Слуги народу», який під час засідання попросив внести це питання до порядку денного.
Заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць в інтерв’ю ZN.UA наголосила, що законопроєкт Кабміну №7476 доволі грамотно прописаний: «Коли ми говоримо про політичні партії на місцевому рівні, то це переважно ОПЗЖ і Партія Шарія, які в певних регіонах України взяли непогані голоси. Очевидно, що ці люди мають бути позбавлені можливості впливати на політичне життя країни у своїх регіонах. Саме тому в законопроєкті №7476 прописано процедуру, що відбувається з такими депутатами і відповідно з самими радами».
Справді, зазначений законопроєкт міг би вирішити питання з депутатами заборонених партій швидко й комплексно. Навіть якщо цей сценарій викликає певні правові дискусії. «У будь-якому разі, саме для того він і має пройти опрацювання в комітетах, аби розвіяти всі сумніви в релевантності запропонованого сценарію і, можливо, зазнати певних технічних правок», — додає чиновниця Мін’юсту.
А що стосується процедури відкликання, то йдеться не лише про депутатів заборонених партій. У партіях, які зараз діють, є депутати, котрі своїми голосуваннями шкодять інтересам громади і гальмують демократичний розвиток країни. Проте партії не користуються правом відкликати таких депутатів місцевих рад, навіть коли Рух ЧЕСНО аналізує маркерні голосування в радах.
Монополія на відкликання і позбавлення суверена (народу) права очистити політичну систему в один із ключових історичних моментів дала дуже негативні результати. Депутати проросійських заборонених партій стали «недоторканними» для виборців.
Що робити з народними депутатами?
Рух ЧЕСНО неодноразово наголошував на тому, що законотворці не розглядають відкликання парламентаріїв із народної ініціативи. Вони напрацювали правила для відкликання з народної ініціативи виключно для місцевих депутатів.
Звісно, хто з парламентаріїв захоче давати інструменти громадянам, аби народних депутатів можна було усунути з Верховної Ради з волі громадян? Це як із відновленням декларування політиків чи звітуванням партій, — парламент не голосує. Не голосує, бо самі ж нардепи будуть зобов’язані подавати декларації і нести відповідальність за порушення.
Якби парламентарії розробили законодавчу базу щодо відкликання народних депутатів з ініціативи громадян, то Верховній Раді не довелося б балансувати між Конституцією та наслідками в Європейському суді з прав людини, які стримують зараз депутатську більшість від позбавлення мандатів усіх нардепів ексОПЗЖ.
Українці могли б самі вирішити питання з позбавленням мандатів таких фігурантів Реєстру держзрадників як Нестор Шуфрич і Юрій Бойко. Коли народ дає владу і народ забирає, тоді в жодної демократичної спільноти не повинно виникати запитань.
Але навіть зараз є юридичні інструменти, які дозволяють мінімалізувати вплив держзрадників у парламенті. Однією постановою можна було б зняти їх із керівних посад. Про це Рух ЧЕСНО писав неодноразово. Але віцеспікер Олександр Корнієнко чекає, доки «Нестор Іванович» сам піде з посади голови Комітету з питань свободи слова.
Керівні посади для представників проросійських партій, як і їхні виступи у парламенті та комітетах, мають залишитися в минулому.
Ба більше, ми бачимо, як депутата Гео Лероса рішенням Верховної Ради можуть легко усунути із засідань. Але при цьому депутатів ОПЗЖ, котрі дають голоси під час розгляду таких скандальних законопроєктів як містобудівна «реформа», залишають у сесійній залі.
Поки що нардепів позбавляли повноважень, лише коли від них були заяви про складання мандатів або коли їх позбавляли громадянства.
Якби була політична воля, можна було б позбавляти мандатів і з інших причин. Одна з них — тривале перебування нардепа за кордоном. У цьому могла б допомогти Державна прикордонна служба. Якщо Руху ЧЕСНО прикордонники не дали відповіді, то парламент може без проблем дізнатися таку інформацію. І друга причина — вихід депутатів із фракції, коли нардепи пройшли за партійним списком. Це все передбачає Основний Закон.
Тут варто нагадати, що в парламенті вже немає фракції ОПЗЖ. Вона розпалася на дві депутатські групи.
Що такі механізми справді можуть спрацювати, в інтерв’ю ZN.UA підтвердила заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць: «Звісно, питання лише в тому, аби довести, до прикладу, факт зміни постійного місця проживання, і наведений вами приклад абсолютно релевантний для того, аби надалі законно обґрунтувати таке рішення».
Отже, м'яч у парламенті на полі «слуг народу», яким дуже зручні огризки ОПЗЖ для знакових голосувань. Як за скандальний №5655 наприклад. Українці виступають за дострокове позбавлення мандатів політиків проросійських партій. Менше 3% респондентів готові дати їм допрацювати до кінця каденції.
Значна частина виборців вимагає притягнути тих політиків до відповідальності. Якщо будуть рішення судів за статтею «держзрада» або за економічні злочини, тоді вони не зможуть балотуватися знову. Але для цього потрібна якісна робота правоохоронних органів і завершена судова реформа.
Тим часом парламент готує законодавчі ініціативи, які можуть позбавити представників проросійських партій можливості балотуватися на виборах. Однак на сьогодні не напрацьовано жодних інструментів, із допомогою яких країна в період війни могла б позбутися таких депутатів на національному чи місцевому рівнях. Такі інструменти мають з’явитися у найбільш стислі терміни.
А взагалі дуже важливо, щоб Верховна Рада дала право народу як єдиному джерелу влади відкликати депутатів усіх рівнів. Це було б цілком чесно. Що відбувається, коли партії приймають кінцеве рішення, — ми вже побачили.
Більше статей Ірини Федорів читайте за посиланням.