Філософія західного санкційного тиску на Росію змінилася: тепер він не про зміну поведінки режиму, а про стратегічне стримування та послаблення, тобто базується на політичних рішеннях, які можуть бути жорсткішими або слабшими залежно від пріоритетів Заходу, пише співзасновник Центру національної стійкості та розвитку, міністр закордонних справ України (2014–2019) Павло Клімкін у статті «Поразка Росії: чого "боїться" Захід і що треба робити Україні».
«У всього, що перебуває за економічним «больовим» порогом Заходу, шансів майже немає. Експорт металів з РФ триває, майже як і раніше, Москва постійно вигадує тисячі способів обходу санкцій, майже всі вони відомі, але бажання псувати відносини з третіми країнами задля їхнього перекриття дуже обмежені. Експорт російської нафти триває, але вона переробляється в інших країнах, наприклад в Індії, та експортується далі - фактично «відмивається». Маніпуляції з вартістю фрахту та страховки дають змогу обходити встановлені «сімкою» обмеження, і це всім відомо. Цей перелік можна продовжувати нескінченно», - констатує ексміністр.
На його думку, Захід має можливість посилити економічну ізоляцію РФ, але не має бажання та волі збільшувати ціну санкцій для Кремля, якщо це підвищує ціну для західних країн.
«Якщо стратегія працює, хоч і не ідеально, стимулів змінювати її в Заходу немає - там панує уявлення про РФ, що слабшає економічно, військово, технологічно і демографічно, як про «країну, що занепадає». Але послаблення має відбуватися контрольовано - це критична умова», - наголошує Клімкін, додаючи, що така ж стратегія на диво влаштовує і Китай.
На думку Клімкіна, посилити захист України від РФ можна кількома методами, включно зі вступом до НАТО, але головне – стратегічно послаблювати агресора.