Останнім часом звучить багато розмов про переговори між Україною та РФ щодо закінчення війни. При чому озвучується й формула «території в обмін на мир». Яку роль у переговорах може відіграти референдум, про необхідність проведення якого вже заявляв президент України, розповів голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко у статті «Про переговори, території та референдуми».
За словами автора, якщо предметом переговорів стануть українські території, точніше їх обмін на мир, то такі перемовини юридично є дуже складними, з огляду на Конституцію нашої держави. Адже з першого погляду – це замкнене коло, яке взагалі робить такі переговори неможливими.
«Для того, щоб припинити війну, нам кажуть, треба пожертвувати територіями. Але згідно з Конституцією зміна території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом. Але щоб провести всеукраїнський референдум, треба припинити режим воєнного стану, а щоб зробити це, необхідні мир і безпека. Коло замкнулося», – пише Коліушко.
Однак, з юридичного погляду, за його словами, теоретично вихід з цієї ситуації можливий, якщо розділити все вище перелічене на два етапи. Тобто спочатку встановити мир та припинити воєнний стан. А через кілька років, після відновлення безпеки та повернення біженців та переміщених осіб, можна було б провести референдум.
«Не фокусуємося на деталях, наприклад, на проблемі управління «спірними територіями» в перехідний період чи гарантіях таких домовленостей, хоча насправді вони самі по собі вкрай важливі та складні. Однак мені не доводилося чути чи читати від ініціаторів переговорів подібних пропозицій чи інших варіантів юридично спроможних сценаріїв», – пише автор.
Однак, додає Коліушко, якщо взяти до уваги українське законодавство, то щодо референдуму про зміну території нашої держави виникає ще кілька питань. Зокрема, Закон «Про всеукраїнський референдум» визначає відповідно до Конституції можливість проведення референдуму про зміну території України (частина 1 статті 3).
Також у Законі йдеться, що референдум про зміну території України – це «форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України» (частина 1 статті 18).
Водночас закон вказує, що на референдумі не можна розглядати питання, «спрямовані на… порушення… територіальної цілісності України» (частина 2 статті 3). Це обмеження нібито випливає з конституційних норм: «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною» (стаття 2). Ціла низка статей Конституції, додає Коліушко, спрямовані на захист чи гарантування територіальної цілісності України (17, 65, 102, 132…), аж до статті 157: «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни… спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України».
Автор додає, що Конституційний суд України не раз наголошував на важливості принципу територіальної цілісності та неможливості її порушення в непередбачений Конституцією спосіб. Наприклад, через регіональні референдуми чи договори, які не затверджені всеукраїнським референдумом.
«Проте з усього цього окремі конституціоналісти роблять два різні висновки. Одні кажуть, що всі ці норми разом означають неможливість зменшення території України взагалі, що зміна території України можлива тільки в бік збільшення. З такого тлумачення трохи дивуються іноземні експерти, читаючи норму нашої Конституції про те, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України (стаття 73). «Це що, ви так від розширення території держави захистилися?» — питають вони», – пише автор.
Натомість за його словами, є інше тлумачення. І воно виходить з твердження, що тільки неправомірне зазіхання на зміну території Української держави порушує територіальну цілісність, відповідно воно є неприпустимим.
«Тобто укладення уповноваженим державним органом міжнародного договору, який передбачатиме зміну території України, після надання йому згоди Верховною Радою та затвердження на всеукраїнському референдумі не вважатиметься неприпустимим порушенням територіальної цілісності України незалежно від напрямку зміни території (збільшення чи зменшення)», – пояснив Коліушко.
Але остаточну ясність у ці питання, за словами автора, може внести тільки Конституційний суд. Тим більше що Законом «Про всеукраїнський референдум» передбачено його контроль щодо відповідності Конституції України питання всеукраїнського референдуму, в тому числі у разі референдуму щодо зміни території України (стаття 21).
Раніше президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Le Monde зазначив, що питання територіальної цілісності не може бути вирішене без участі українського народу. Водночас його словами, референдум – це «не найкращий варіант, тому що ми маємо справу з Путіним і для нього буде перемогою, якщо він захопить частину наших територій».
Коментуючи можливі переговори з Росією, президент допустив, що території Україна може повернути не військовим шляхом. На його думку, це можливо завдяки дипломатії та не обов’язково це відбудеться «саме в цей момент».
Нагадаємо, результати соціологічного дослідження, проведеного на замовлення ZN.UA Центром Разумкова, показали, що свідомість українців амбівалентна. Тобто громадяни України готові до переговорів, але не готові на поступки. Лише 44% українців вважають, що настав час для переговорів з РФ. І для більшості українців мінімально допустима умова для їх початку – це повернення України до кордонів 1991 року. Якщо ж раптом доведеться відмовитись від частини території, то більшість українців прогнозують спротив всередині країни. Водночас 76% респондентів заявили, що Путін допускає мир лише на власних умовах.