Сьогодні, 5 листопада, 2024 року в США день виборів президента. За результатами голосування в Штатах пильно стежить увесь світ, зокрема, й Україна. Боротьба розгортається між кандидатом від Республіканської партії, колишнім американським лідером Дональдом Трампом та кандидатом від демократів, віцепрезидентом США Камалою Гарріс, позиції яких щодо підтримки України в боротьбі з вторгненням РФ відрізняються.
За словами аналітиків, Трамп абсолютно непередбачуваний. Але ця непередбачуваність може проявитися як у негативному, так і в позитивному сенсі: він може зайняти позицію, яка повністю заблокує допомогу Україні, або ж вирішити надати Києву підтримку, яку ні чинний президент США Джо Байден, ні Гарріс ніколи не розглядатимуть, писало WP.
Гарріс же широко розглядається як більш передбачувана кандидатка, яка, швидше за все, проводитиме політику, схожу на підхід адміністрації Байдена, але це створює для України інший набір проблем.
Трамп неодноразово робив суперечливі заяви щодо України та стверджував, що має план завершення війни “за 24 години”, обіцяючи вирішити всі проблеми телефоном іще до своєї інавгурації, але не конкретизуючи деталі свого “плану”.
Водночас із заяв кандидата у віцепрезиденти Джеймса Венса та інших членів близького оточення Трампа можна зробити висновок, що він планує досягти припинення війни, здебільшого тиском на українську сторону, включно зі спонуканням до територіальних поступок Росії, писав у своїй статті експосол України в Штатах Олег Шамшур.
“Цей чорний для нас сценарій не можна виключити, але він не є фатальністю”, - зазначав, однак, Шамшур, додаючи, що Трамп і його оточення все-таки усвідомлюють: надання допомоги Україні в протистоянні російській агресії й далі має значну підтримку в американському суспільстві, зокрема з боку незалежних виборців і нетрампістської частини республіканців, голоси яких потрібні для перемоги на виборах.
Республіканський кандидат, мабуть, також не хотів би виглядати перед американським і міжнародним загалом як політик, котрий фактично підіграє російському диктатору Владіміру Путіну: цим Шамшур пояснює заяви Трампа щодо можливості ухвалення допомоги Україні на кредитній основі.
За словами дипломата, небезпека антинатовської та антиєвропейської риторики й можливих дій Трампа полягає в тому, що вона може призвести до послаблення трансатлантичних зв’язків, критично необхідних для ефективної протидії російській агресії й побудови нової архітектури європейської безпеки.
Притаманний Трампу підхід до питань міжнародної політики ігнорує той факт, що “велич” Америки безпосередньо залежить від міцності й ефективності її союзницьких відносин з іншими державами демократичного світу, пояснював Шамшур.
Європейські союзники України, на тлі потенційного приходу Трампа до влади США та ризику скорочення американської підтримки Києва намагаються збільшити військове виробництво.
Однак, на думку експертів, навіть у найкращому варіанті Європа неспроможна в повному обсязі задовольнити поточні потреби ЗСУ й компенсувати затримку військової допомоги від Штатів.
Водночас, попри всі суперечливі заяви Трампа, в минулому саме за його президентства відбулася перша поставка летальної зброї Україні, а також було продовжено й посилено режим санкцій проти РФ і здійснено висилку російських шпигунів.
Однак, як нагадував Шамшур, ухвалення цих рішень було б неможливим, якби до цього процесу не долучилися “дорослі” радники й члени кабінету Трампа. Самого ж республіканського кандидата важко запідозрити в надлишку симпатій до України, про що свідчать його висловлювання й дії. У нього також, певно, залишився “неприємний осад” після неотримання допомоги від української влади в розслідуванні звинувачень, висунутих ним проти Джо Байдена, так само як і від того, що Україна була в центрі дебатів під час процедури імпічменту.
Для Трампа важливим критерієм, який може впливати на його політику, є особисте ставлення, лояльність та повага. Помітним тут є місце російського диктатора Владіміра Путіна, до якого Трамп ставиться з незмінною пошаною, хоча згодом республіканець став обережнішим у висловлюваннях і наголошував на “жахливій ситуації” в Україні, але навіть при цьому уникав покладати відповідальність за цю “ситуацію” на Путіна.
Викликає тривогу й те, що Трамп протягом тривалого часу надсилав імпульси своїм прихильникам у Конгресі США щодо блокування компромісу з демократами в питанні подолання імміграційної кризи та недопущення голосування додаткового пакету стратегічної допомоги, керуючись потребами передвиборчої боротьби, на тлі того, коли Україна потребувала американської підтримки.
З огляду на все це постає питання: чи може Україна вплинути на формування у США політичної лінії щодо російсько-української війни та мінімізувати несприятливі для нас тенденції?
“Доводиться знову визнати, що наші можливості в цьому плані доволі обмежені. Втім, вони є. Наші аргументи були б переконливішими, якби ми майже наприкінці третього року війни зуміли експонентно наростити українське військове виробництво, для чого потрібно нарешті підпорядкувати всі аспекти життя країни та суспільства потребам боротьби з агресором: будь-який план перемоги має включати потужну внутрішню компоненту”, - вважає Шамшур.
Як кажуть аналітики, незалежно від того, хто займе Білий дім, у довгостроковій перспективі європейським країнам НАТО і ЄС у будь-якому разі доведеться взяти на себе більшу відповідальність за архітектуру власної безпеки. AP писало, що європейських союзників США можуть чекати “складні часи”, незалежно від того, хто переможе на виборах у Штатах – місце Європи в американській зовнішній політиці буде змінюватися.
Навіть міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час підписання нового оборонного пакту з союзником по НАТО Великою Британією заявляв, що США більше зосереджуватимуться на Індо-Тихоокеанському регіоні, “тож питання лише в тому, чи будуть вони робити значно менше в Європі через це, чи лише трохи менше”.
Росія уважно стежить за політикою США. Втім, як писало CNN, попри те, що американська політика перебуває на роздоріжжі, це не обов'язково призведе до перелому в питанні війни РФ проти України. Наразі ніщо не вказує на те, що Росія готова до переговорів, незалежно від того, хто опиниться в Білому домі.
За будь-якого потенційного президента в США Путін намагатиметься використати те, що він вважає політичною дисфункцією в Штатах, а також “тріщини в західній єдності”, припускав експерт з питань російської зовнішньої політики Томас Грем.
“За відсутності єдності Заходу, за відсутності чіткої демонстрації того, що Захід і Україна мають спільне бачення того, чого вони намагаються досягти... у Путіна немає причин переглядати те, що він робить в Україні на цей момент”, - казав Грем, додаючи, що масштаби війни також занадто великі для простих переговорів між Москвою і Києвом, адже йдеться про значно ширший конфлікт між Росією і Заходом.
WSJ писало, що РФ “таємно вболіває” за республіканського кандидата на виборах у США, адже існує припущення, що Росія отримає більше вигоди за президентства Трампа.
Водночас аналітики зазначають, що плани Трампа стосовно припинення війни РФ проти України можуть бути неприйнятними і для Путіна.
“Перемога Трампа все ще може бути пов'язана з ризиком для Росії, оскільки незрозуміло, чи погодиться Путін на будь-яку угоду, запропоновану Трампом для припинення війни”, - писало видання.
Вибори президента США цього року надзвичайно напружені, а боротьба між кандидатами настільки конкурентна, що важко зробити прогноз відносно того, хто ж стане переможцем. Детальніше хід виборчих перегонів у Штатах можна дивитися у відповідній спецтемі ZN.UA.