Президент Джо Байден отримав від саміту НАТО майже все, що хотів. Президент України Володимир Зеленський досяг зірок і Місяця, забезпечивши постійний канал озброєння в далекому майбутньому від країн G7, однак не зміг отримати гарантію колективної оборони, яку дало б членство в НАТО, пише Стівен Коллінсон в аналітиці для CNN.
Росія усвідомила свою стратегічну та військову невдачу, але, безперечно, розглядатиме інституціоналізацію підтримки України як підтвердження своїх підозр щодо Заходу.
Зустріч, організована колишнім радянським васалом, чий статус у НАТО забезпечив свободу, незалежність і процвітання, яких Зеленський прагне для своєї країни, була затьмарена стражданнями українського народу.
«Те, як вони діють, нагадує щось з 14 століття», — сказав Байден, примруживши очі, недовірливо дивлячись на напад росіян на мирних жителів.
Зеленський, який прибув на саміт як гість, розчарований через небажання альянсу надати йому терміни для членства в НАТО, тим не менше контекстуалізував, що означає допомога США та Заходу, у зворушливих зауваженнях на адресу Байдена.
«Ви витрачаєте ці гроші на наші життя. І я думаю, що ми рятуємо життя для Європи і для всього світу», – сказав Зеленський Байдену.
Чого досягнув саміт
Саміт завершився в середу спільною заявою лідерів G7 щодо обговорення країнами довгострокових двосторонніх зобов’язань щодо безпеки для України, розбудови її наземної, морської та протиповітряної оборони для стримування майбутніх атак Росії. Цей крок є проміжним заходом, спрямованим на те, щоб підготувати Україну до моменту, коли вона зможе приєднатися до НАТО та насолоджуватися парасолькою «напад на одного – це атака на всіх», яким користуються її члени – моменту, який Альянсу ще належить визначити.
Зеленський прибув на саміт, назвавши «абсурдом» відмову блоку запропонувати часові рамки. Однак Байден наполягав, що надання членства зараз означатиме, що країни НАТО будуть змушені розпочати війну проти Росії – катастрофічну ескалацію, якої він відчайдушно намагався уникнути.
І хоча лідери полегшили шлях для остаточного членства України, вони відклали доленосне геополітичне рішення, можливо, для своїх наступників, заявивши, що Київ ще має виконати економічні та політичні умови для вступу.
Іншим знаковим моментом саміту стало раптове скасування Туреччиною свого вето на членство Швеції, яка стане 32-м членом альянсу – після місяців закулісної дипломатії адміністрації Байдена за кордоном і в Конгресі США.
Пізніше в середу президент має намір оголосити про розширення Альянсу після вторгнення в Україну, що є значною частиною його спадщини, під час поїздки до іншого нового члена — Фінляндії. Два скандинавські сусіди відкинули десятиліття свого перебування в тіні Москви, щоб подати заявку на членство в НАТО, відчувши загрозу через спробу Путіна переписати карту Європи після холодної війни. Вступ Фінляндії демонструє, що вторгнення дало Путіну зворотний ефект на більш широкій континентальній арені, поставивши НАТО на кордон із Росією завдовжки у сотні миль.
Як Байден контролював саміт
Байден, найважливіший лідер НАТО, йшов на саміт, сповнений рішучості підтримувати балансування, зміцнюючи підтримку Заходом боротьби України за існування та уникаючи при цьому спалаху війни з Росією, ядерною наддержавою. Йому також потрібно було нагадати американцям, чому платники податків і далі мають надавати мільярди доларів Києву, що стає проблемою кампанії 2024 року. І перед тим, як залишити Литву, він попередив Путіна, що саміт є доказом того, що Західний альянс не похитнеться.
«Коли Путін через свою жагу до земель та влади розв’язав свою жорстоку війну проти України, він закладався, що НАТО розпадеться… він думав, що наша єдність розіб’ється під час першого випробування. Він вважав, що демократичні лідери будуть слабкими. Але він розважив неправильно», — сказав Байден під час виступу у Вільнюському університеті.
Перед від’їздом президент США в інтерв’ю CNN сказав, що членство України зараз неможливе, враховуючи війну з Росією. Але він також сказав Зеленському в середу, що розуміє, наскільки важкими можуть здатися умови Заходу, враховуючи жах, який відбувається в Україні.
«Я можу тільки уявити розчарування», — сказав Байден.
Залучення країн G7 до постійного потоку зброї в Україну було креативним рішенням для задоволення її майбутніх потреб, водночас долаючи обмеження на тісніші відносини між Києвом і НАТО. Якщо ця схема буде реалізована, вона може фактично зробити Україну озброєним Заходом авангардом, який може формально не бути «в» НАТО, але все одно буде стрижнем її передової позиції в Європі. Упевненість, яку пропонує перспектива довгострокових оборонних закупівель, також може стимулювати розширення оборонної промисловості в Європі та США і полегшити кризу в постачанні Україні достатньої кількості боєприпасів.
Іронічно, що G7 була G8, поки Росію не вигнали з групи через її вторгнення в Крим у 2014 році, і тепер вона стане організацією, яка зможе перетворити Україну на сучасну оборонну державу в майбутньому.
Угода G7 також певною мірою закріплює прихильність лідерів США та союзників до України в наступні роки та ускладнює скасування політики Байдена. Україні слід хвилюватися, що потенційний майбутній президент США Дональд Трамп може зменшити підтримку країни США.
Екс віце-президент Трампа Майк Пенс, наприклад, попередив у вівторок на CNN, що обіцянку його колишнього боса припинити війну за 24 години можна виконати, лише давши Володимиру Путіну те, що він хоче.
Хоча критики можуть скаржитися на те, що адміністрація робить надто мало для допомоги Україні – або, на думку деяких консерваторів, надто багато, – саміт підкреслив комфортне становище Байдена на світовій арені, навіть якщо це не відбивається на його рейтингах схвалення.
Рішення 80-річного президента пропустити вечерю лідерів у вівторок знову привернуло увагу до його похилого віку, що є нагальним питанням у президентських перегонах 2024 року.
Проте президентська модерація саміту для досягнення цілей США продемонструвала значну дипломатичну майстерність і приховала розбіжності – зокрема, щодо Швеції та бажання деяких східноєвропейських членів запропонувати Україні швидший шлях до членства.
Його досвід на Капітолійському пагорбі та вибір колишнього сенатора-республіканця Джеффа Флейка послом США в Анкарі, який провів роботу з подолання занепокоєння Конгресу щодо продажу винищувачів F-16 Туреччині, може стати ключем до вступу Швеції в НАТО. Розуміння президентом політичних сил, які тиснуть на інших лідерів, також було помітним, коли він двічі публічно похвалив прем’єр-міністра Японії Фуміо Кішіду за підписання програми допомоги Україні G7.
Ще до повернення він отримав хороші новини з дому: зростання річної вартості життя в США зменшилось у червні до 3%, що підвищило його надію нейтралізувати атаки Республіканської партії щодо «байденфляції».
Україна здобула незначну перемогу
Зеленський увірвався у Вільнюс у типовому стилі, використовуючи моральний тиск і тиск ЗМІ, щоб натиснути на лідерів НАТО для виконання ними своїх гарантій. Його тон міг образити іноземних лідерів, які вдома стикаються з питаннями щодо фінансування українського опору.
Тим не менш, палкість Зеленського зрозуміла, оскільки він не просто має емоційний електорат, який слід заспокоїти. Його війська ведуть кровопролитні битви, у яких життєво важливим є моральний дух, а давно спланований наступ рухається повільніше, ніж сподівалися.
Під атаки потрапляють і мирні жителі. Наприклад, у середу Росія відзначила саміт НАТО авіаударами по Київській області.
Тим не менш, тактика Зеленського націлюватися високо і вичавлювати із Заходу все, що можливо, ймовірно знову спрацювала у вигляді програми G7.
Імовірність спалаху напруженості через те, що саме НАТО готовий запропонувати Україні, призвела до напруженої розмови між радником Байдена з національної безпеки Джейком Салліваном і українською активісткою Дарією Каленюк у Вільнюсі.
«Порадьте, будь ласка, що сказати синові? Що президент Байден і НАТО не запросили Україну в НАТО, тому що вони бояться Росії?» — запитала Каленюк.
Салліван, своєю чергою, відповів, що американці заслуговують на вдячність за підтримку України, і відкинув питання про мотиви Байдена.
Втім, наприкінці дня Зеленський заявив про «значну перемогу в сфері безпеки». Він назвав допомогу G7 «гарантіями безпеки», хоча точніше її можна було б описати як зобов’язання щодо безпеки, оскільки їй бракує визначеності вимог договору НАТО.
Однак західні лідери знають, що невдовзі їхній невтомний український колега попросить більше. Постійний тиск вже неодноразово демонтував їхні червоні лінії та сприяв передачі Україні високотехнологічних систем озброєнь, танків та навіть перспектив на отримання винищувачів F-16 для продовження ведення бойових дій.
Вартість «виправлення» путінської України
Вступ Швеції до НАТО та зміцнення довгострокової підтримки України G7 послабили стратегічну позицію Росії. Незважаючи на це, ризик війни проти Москви, включно з прихованим визнанням її ядерного арсеналу, все ще стримує те, наскільки далеко і швидко Байден готовий піти, щоб привести Україну до Західного клубу.
Росія підіграла цим побоюванням: речник Кремля Дмітрій Пєсков засудив саміт за його «виражену, концентровану антиросійську сутність» і поскаржився, що до Москви ставляться як до ворога, а не як до суперника.
Лідери НАТО мають підстави для хвилювань з приводу того, чи дасть оновлена перспектива членства України в альянсі – навіть без визначеної дати – Росії новий стимул для того, щоб війна ніколи не закінчилася офіційною мирною угодою.
І ніхто в уряді США не має ілюзій щодо ймовірності відмови Путіна від своїх незаконних претензій на Україну, принаймні поки він ще при владі.
Директор ЦРУ Вільям Бернс на форумі в Дітчлі-Парку у Великій Британії на початку цього місяця заявив, що провів більшу частину останніх двох десятиліть, намагаючись зрозуміти та протистояти «займистій комбінації образи, амбіцій і незахищеності, яку втілює Путін».
«Я зрозумів одну річ: було б помилкою недооцінювати фіксацію Путіна на контролі над Україною та її вибір. Без України, на його думку, Росія не може бути великою державою, а він — великим російським лідером», — додав Бернс.