UA / RU
Підтримати ZN.ua

Адвокатка називає шляхи виходу з цейтноту кадрової кризи у судах

Недостатньо лише запустити оновлену Вищу кваліфікаційну комісію суддів та перезавантажити Вищу раду правосуддя.

Ситуація з кадровим забезпеченням судової системи день у день погіршується. Судді зі стажем активно йдуть на пенсію, помічники суддів і секретарі судових засідань звільняються у пошуках гідної зарплатні. Кадровий резерв скорочується, а його швидке поповнення – під питанням, пише адвокатка Тетяна Огнев’юк у статті «Вам справді потрібне правосуддя?».

Більшість озвучених шляхів виходу з кадрової кризи зводяться до швидкого запуску роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та перезавантаження Вищої ради правосуддя, відновлення роботи органів суддівського врядування у звичних обсягах.

Втім, ніхто не скасовує необхідності своєчасних указів президента щодо призначення суддів (у 2019–2021 роках воно часто відбувалося із запізненням).

Коригування потребує оцінка потреби судової системи у кадрах, адже ці цифри – сім тисяч суддів, – не переглядалися понад чотири роки. Вирішення – такі наболілі проблеми як: зниження навантаження, брак фінансування судової системи, відплив працівників судів.

Дедалі частіше в експертному середовищі лунають думки про необхідність перегляду нинішньої системи добору суддів у місцеві суди, яка виглядає досить об’ємною та складною. Однак її перегляд у бік примітивізації може призвести до потрапляння в систему непідготовлених і недостатньо кваліфікованих кадрів, попереджає авторка.

На її думку, доцільніше зосередитися на оптимізації термінів проходження кандидатами окремих стадій, а не на їх скороченні. До того ж деякі стадії процедури можна було б проводити паралельно.

Переглянути варто і питання вікового цензу суддів, вважає Огнев’юк. Зараз українські судді змушені йти у відставку у 65-річному віці, в розквіті фізичних, так і розумових сил, з багатим життєвим досвідом за плечима та незаперечним авторитетом серед колег. Вихід у відставку має бути правом, а не обов’язком такого судді, наголошує авторка.

«Проблемою відпливу кадрів є не лише фінансування, а й навантаження судів. Деякі причини цього навантаження не пов’язані з «пропускною здатністю» суду, а є наслідком прийняття законів і підзаконних актів, реалізацію яких держава фінансово не забезпечує. Тож причина появи цунамі судових позовів, які періодично накривають суди України, – в низькоякісній правотворчості, хаотичному прийнятті неузгоджених між собою законодавчих ініціатив», - додає вона.

Окремої уваги потребує також вдосконалення інституту оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Питома вага цих справ залишається стабільно високою, а терміни їх розгляду порушуються.

Наприклад, процес оскарження штрафу до одного зі столичних судів може тривати більше року. Тим часом застосунок «Дія» повідомляє про подвоєння суми оскарженого штрафу, і документи готуються для передачі до виконавчої служби для примусового стягнення та накладення арешту на всі банківські рахунки.

Ще один біль судової системи проблема єдності судової практики, необхідної для вироблення довіри суспільства, прогнозованості судових рішень, оперативності та швидкості розгляду судових справ.

«Досягти її можна у два етапи: на першому – закріпити на законодавчому рівні обов’язковість застосування судами практики Верховного суду замість врахування. На другому – запровадити невідворотну дисциплінарну відповідальність судді за необґрунтований відступ від сформованої найвищим судом правової позиції (зараз – скасування рішення)», - наголошує авторка.

Значної шкоди, на її думку, завдають і політики, які, виявляючи злісну неповагу до суду, підтримують у суспільстві недовіру та зневагу до системи, аби залишатися при владі.

«Основу недовіри до судової влади становлять не рішення суддів, а невиконання цих рішень. А повноваження держави щодо виконання рішень суддів належать виконавчій гілці влади. Відтак, допоки політичні діячі порівнюватимуть судову систему з Карфагеном, який має бути зруйнований, і не нестимуть відповідальності за свої слова та вчинки, судова влада не зможе стати авторитетною», - пояснює адвокатка.

А скомпрометований і взятий на повідець суд завжди зручний для вчинення беззаконня, яке вигідне владі або олігархові.

Читайте також: Середній оклад секретаря суду становить 4 тисяч грн, що породжує умови для системної корупції на низовому рівні – адвокатка

Що не так із реформою, і на що треба звернути увагу насамперед для виведення її у правильне русло? Читайте у матеріалі Тетяни Огнев’юк «Вам справді потрібне правосуддя?» у ZN.UA.