Після того, як Міжнародний суд ООН прийняв російський зустрічний позов до України, по суті нічого не змінилося: у Києва все ще сильна правова позиція, а твердження Москви про "геноцид" залишаються бездоказовими. Але попереду — роки письмових процедур, аргументів і правової роботи, пише заслужений юрист України, заступник генпрокурора України (2019–2022) Гюндуз Мамедов у статті "Російський контрпозов до Міжнародного суду ООН: чому це не перемога Москви".
Водночас він вказав, що важливо відокремлювати право від пропаганди, адже на рівні публічного простору подібні контрпозови ще не раз використовуватимуть як димову завісу. За словами Мамедова, Міжнародний суд ООН — не трибунал громадської думки, його технічні кроки не потрібно читати як оцінки реальності.
Мамедов зауважив, що також було б помилкою недооцінювати правову стратегію РФ. Вона, за його словами, не є ситуативною реакцією на повномасштабне вторгнення 2022 року, а системно вибудовувалася ще з 2014-го.
"Протягом років російські державні органи, підконтрольні структури та квазісудові інституції цілеспрямовано формували масиви так званих доказів, які не відповідають стандартам належного розслідування, але подаються як юридично значущі матеріали. Ці матеріали використовували й використовують не для встановлення істини, а як елемент інформаційної війни та внутрішньої й зовнішньої пропаганди", — пише він.
Сьогодні, продовжує Мамедов, російська стратегія набула ще небезпечнішого виміру. За його словами, Кремль системно ініціює фейкові кримінальні провадження, інсценує судові процеси, висуває політично мотивовані обвинувачення та ухвалює "вироки", порушуючи право на справедливий суд. Таким чином Росія хоче не довести власну правову позицію, а підірвати довіру до міжнародного правосуддя як такого. Метою Москви є створення хибного враження, що міжнародні судові механізми є дискредитованими, політизованими або не здатними відрізнити право від пропаганди.
"У цьому сенсі зустрічні позови, псевдоюридичні документи та процесуальні маніпуляції є не аргументами, а інструментами ширшої стратегії правової війни. Її завдання — не перемога в суді, а розмивання самих критеріїв істини, відповідальності та легітимності правових інститутів, щоб у публічному просторі право виглядало лише ще однією "версією подій", рівною за вагою відвертій дезінформації", — наголосив юрист.
5 грудня Міжнародний суд ООН прийняв до розгляду зустрічні позови Росії проти України за Конвенцією 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Суд відхилив заперечення України щодо неприйнятності претензій Росії, але дозволив Україні подати Відповідь до 7 грудня 2026 року. Росія має надати Заперечення до 7 грудня 2027 року.