Громадські організації, що працюють у сфері забезпечення прав дитини, звернулись до представників міжнародних організацій, спонсорів та агенцій, які надають фінансову допомогу Україні з реконструкції та відновлення, із закликом не виділяти кошти для відбудови інтернатних закладів, призначених для цілодобового перебування дітей. Відповідне звернення оприлюднило об’єднання українських та міжнародних організацій і благодійних фондів «Українська мережа за права дитини».
Занепокоєння у громадських активістів викликали певні розділи опублікованого на веб- сайтах Світового банку, ЄС та ООН наприкінці березня цього року звіту «Друга швидка оцінка збитків і потреб України 24 лютого 2022 – 24 лютого 2023 (RDNA2)», в якому йдеться, що 1,01 млн євро буде виділено на задоволення потреб у реконструкції інституційних закладів, а 103,67 млн євро – на санаторно-курортні та дитячі табори.
Захисники прав дітей наголошують на тому, що існує міжнародний консенсус щодо визнання шкідливою практики інституціалізації і їй необхідно покласти край.
Вони наголосили, що понад 80 років досліджень довели, що діти, які зростають в інституціях, частіше мають затримку когнітивного та фізичного розвитку, проблеми із законом та піддаються серйозному ризику виникнення проблем з психічним здоров’ям, а успішно соціалізуються після виходу за меж інтернатів лише 10% випускників.
«Більше того, як в часи пандемії COVID-19 2020 року, так і з початком війни в Україні понад 80% дітей з інтернатних закладів повернулися додому. Це ще раз доводить той факт, що в існуванні інтернатів немає потреби», — йдеться у заяві.
Громадські активісти посилаються на принципи ООН, які визнають інтернати дискримінаційною практикою і закликають держави-учасниці скасувати всі форми інституціалізації, припинити нове розміщення в інституціях та утримуватися від інвестування в них.
Європейський Союз також визнав шкоду інституціалізації, включивши у свої правила фінансування заходи щодо переходу від інституційної до сімейної підтримки. Ба більше: кількість дітей в інтернатних закладах України викликала занепокоєння Єврокомісії і може стати на заваді набуття Україною членства в Європейському Союзі.
Ще до війни Україна мала один з найвищих рівнів інституціалізації дітей у світі. Понад 90% дітей в інтернатних закладах країни – це діти, які мали хоча б одного з батьків, і лише 8% – діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки та піклування.
«Оскільки ЄС є однією зі сторін, що стоїть за звітом RDNA2, він має бути послідовним у своєму підході до інституціалізації та дотримуватися власних зобов’язань, переконавшись, що будь-яке фінансування, спрямоване в Україну, спрямоване на підтримку сім’ї та догляду на рівні громади», — йдеться у зверненні із наголосом на той факт, що наміри виділити кошти на реконструкцію інтернатних закладів для дітей є такими, що суперечать міжнародним нормам, принципам і практикам.
Захисники прав дітей переконані, що існуючі інтернатні заклади повинні бути трансформовані в центри надання послуг для сімей з дітьми, що дозволить зберегти родини, попередивши потрапляння дітей в інтернатні заклади. А догляд і виховання дітей, зокрема і дітей з інвалідністю, має відбуватись в сім’ї, або в середовищі, наближеному до сімейного.
В Україні вкотре оголошено про реформу інтернатної системи. Зараз — це одна з умов вступу країни в Євросоюз. Ніби є політична воля, і будуть гроші. Чи вистачить послідовності та єдності?
Про це — у статті Алли Котляр «Чи забезпечить патронат першої леді успіх рестарту реформи інтернатів?»