UA / RU
Підтримати ZN.ua

Європейський захист

Наша країна замикає п’ятірку країн, на які до ЄСПЛ подано найбільшу кількість скарг.

Автор: Олена Кривко

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) - міжнародна судова установа, створена для контролю над дотриманням державами - членами Ради Європи - Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і Протоколів до неї (далі - Конвенція). Ратифікувавши у 1997 році Конвенцію, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини, а також узяла на себе обов’язок виконувати його рішення.

Сьогодні багато українців намагаються використовувати цей механізм захисту своїх прав і шукають справедливості та «управи на державу» у Страсбурзі. На 31 серпня 2012 року на розгляді у ЄСПЛ перебувало 11 350 заяв проти України (це 7,7% від усіх розглянутих цим судом справ). Із таким результатом наша країна замикає п’ятірку країн, на які до ЄСПЛ подано найбільшу кількість скарг.

Скаргу проти України у ЄСПЛ може подати будь-яка приватна фізична особа, а також юридична особа - неурядова організація, якщо вони вважають, що їхні права та свободи, гарантовані Конвенцією, порушено. Однак зробити це вони можуть тільки після того, як буде вичерпано всі внутрішні засоби правового захисту і впродовж шести місяців від дати винесення національними органами остаточного рішення у справі. Інакше кажучи, «критерій вичерпання» вимагає, щоб розгляду скарги в ЄСПЛ передував національний процес захисту. Лише після того, як національні механізми виявляться нездатними захистити права, або буде встановлено, що таких механізмів на національному рівні взагалі немає, або вони неефективні, скаргу може розглядати ЄСПЛ.

Також ЄСПЛ не розглядатиме скаргу, якщо вважатиме, що вона несумісна з положеннями Конвенції, вочевидь необґрунтована або є зловживанням правом подачі скарги. Крім того, відносно недавно було впроваджено новий критерій прийнятності, пов’язаний із величиною збитків, завданих заявнику. Мета нововведення - зменшення кількості скарг, які подавалися особами, котрі не зазнали значних збитків.

Крізь сито цих критеріїв проходить у середньому 5% скарг, які подаються в ЄСПЛ, решта 95% визнаються неприйнятними. Тут важливі правильна оцінка ситуації, знання практики ЄСПЛ, а також грамотна підготовка документів, тому є великий ризик потрапити в ті 95%, діючи без кваліфікованої юридичної допомоги.

У сферу конвенційного захисту і, відповідно, під юрисдикцію ЄСПЛ потрапляє широкий спектр основних прав та свобод, а саме: право на життя, свободу і особисту недоторканність, заборона катувань і жорстокого поводження, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до особистого життя, право на мирне володіння майном та інші. Роль ЄСПЛ полягає не тільки в розгляді конкретних справ, функцією суду є також наповнення положень Конвенції, які викладені дуже стисло й навіть декларативно, конкретним змістом. Інакше кажучи, ЄСПЛ, розглядаючи конкретні справи, здійснює тлумачення Конвенції, що має прецедентний характер.

На запитання, які скарги подають в ЄСПЛ проти України, дозволить відповісти короткий аналіз рішень з українських справ.

Найчисленнішою категорією українських справ в ЄСПЛ залишаються скарги на невиконання рішень національних судів. Показовим у цьому сенсі є рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України», в якому суд констатував, що невиконання рішення суду, котре набрало чинності й за виконання котрого держава несе відповідальність, є порушенням права на справедливий суд і на мирне володіння майном.

Численною також є група справ зі скаргами на тривалий розгляд кримінальних і цивільних справ. Ситуація, коли кримінальні справи розслідуються впродовж десяти років або суди розглядають банальну цивільну суперечку роками, тобто те, що ми називаємо судовою тяганиною, є порушенням права на справедливий суд, а саме - на розгляд справи впродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції).

У ЄСПЛ по захист своїх прав звертаються також підприємства. Так, у справі «Україна-Тюмень» проти України» компанія захистила право власності на будівлю і право на справедливий суд, у справі «Інтерсплав» проти України» - право на відшкодування ПДВ, «Совтрансавто Холдинг» проти України», «Агротехсервіс» проти України» - право на справедливий судовий розгляд.

В ЄСПЛ українці також захищали свої права, пов’язані зі свободою висловлювання думок і актуальним сьогодні питанням про наклеп. Наприклад, у рішеннях «Марченко проти України», «Україна-Центр» проти України», «Українська Прес-Група» проти України», «Редакція газети «Правое дело» і Штекель проти України» ЄСПЛ визнав обмеження з боку держави права заявників на свободу висловлення думки і порушення статті 10 Конвенції.

Великий масив практики ЄСПЛ щодо України пов’язаний зі справами кримінального напряму. Рік у рік скарг із цього напряму стає дедалі більше. Основні порушення пов’язані з поганими умовами утримання осіб під вартою та в установах виконання покарань, ненаданням належної медичної допомоги ув’язненим, а також із жорстоким поводженням правоохоронних органів із затриманими та особами, котрі перебувають у місцях позбавлення волі, - ці проблеми нашої правової системи призводять до порушення статті 3 Конвенції (заборона катувань, нелюдського поводження або покарання, що принижують гідність).

Це далеко не всі категорії скарг українців, які забезпечуватимуть роботою ЄСПЛ ще багато років.

Інше важливе питання - ефективність використання такого засобу захисту, як ЄСПЛ. Припустімо, визнав суд порушення, вказав, що держава порушила свої зобов’язання, не забезпечила, обмежила, допустила порушення прав - і що далі? Що від цього рішення має конкретна особа, котра витратила чимало зусиль і часу, аби отримати таке рішення?

Спробуймо розібратися на прикладах. Якщо ЄСПЛ повідомляє, що було порушення Конвенції або Протоколів до неї, він, у разі необхідності, присуджує справедливу компенсацію потерпілій стороні.

Нинішнього року ЄСПЛ присудив рекордну суму компенсації моральної шкоди у справі «Савицький проти України». ЄСПЛ присудив заявникові Савицькому, який став інвалідом внаслідок сваволі правоохоронних органів, 154 тис. євро компенсації моральної шкоди. Для людини, котра залишилася інвалідом і отримує мізерну пенсію, ця сума істотна.

Найбільшу суму було присуджено як відшкодування матеріальних збитків заявникові юридичній особі. Російське підприємство «Совтрансавто-Холдинг» отримало відшкодування матеріальних збитків на суму 500 тис. євро у справі, в якій було констатоване порушення права на справедливий судовий розгляд і порушення права власності підприємства, зокрема було констатовано, що суди, які розглядають справу, не були незалежними та безсторонніми.

Таким чином, оцінюючи конкретну ситуацію, ЄСПЛ присуджує адекватні суми компенсації матеріальної та моральної шкоди. І держава справді виплачує ці суми. Гроші на виконання рішень ЄСПЛ передбачаються законом про державний бюджет на відповідний рік. Крім того, щодо кожного рішення, яке набрало законної сили, Комітет міністрів Ради Європи здійснює моніторинг виплат, і держава зобов’язана надати докази того, що присуджені суми виплачено вчасно.

Однак із деяких категорій справ виплата компенсації не усуває порушення. Тобто виконання рішення ЄСПЛ вимагає від держави вжиття заходів, спрямованих на виправлення ситуації, яка призвела до порушення. У таких справах заявник продовжує відчувати негативні наслідки від рішень, прийнятих на національному рівні, а з рішення ЄСПЛ можна зробити висновок, що рішення національного органу суперечать Конвенції.

У цьому контексті слід нагадати: ЄСПЛ не є судом апеляційної інстанції і не має повноважень скасовувати рішення національних судів, а також визнавати недійсними рішення інших державних органів. Справу може переглянути тільки український суд, а саме Верховний суд України (далі - ВСУ), відповідно до своєї компетенції, переглядає справи у тих випадках, коли ЄСПЛ встановлює порушення Україною міжнародних зобов’язань під час розгляду справи судом. Таким чином, доля конкретної справи знову в руках українського правосуддя.

Як свідчить практика, фінал таких справ складається по-різному. Наприклад, у рішенні у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ встановив, що рішення суду про позбавлення заявників батьківських прав суперечить гарантіям статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя). Заявники звернулися у ВСУ із заявою про перегляд справи у зв’язку з рішенням ЄСПЛ. ВСУ скасував рішення суду про позбавлення батьківських прав, а справу відправив на новий розгляд. Суд першої інстанції переглянув справу і вирішив у позові прокурора про позбавлення батьківських прав відмовити. Таким чином, у цій справі звернення батьків у ЄСПЛ було ефективним і дозволило їм повернути своїх дітей.

У більшості справ, щодо яких є підстави для їх перегляду ВСУ у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, вища судова інстанція скасовує попередні рішення судів і направляє справу на новий розгляд у суд першої інстанції. І тут починаються труднощі, адже перед цим судом стоїть непросте завдання - через великий проміжок часу (нерідко це 10, 11 років) повторно винести рішення зі справи з урахуванням як національного законодавства, так і висновків, зроблених у цій справі ЄСПЛ. Таким чином, рішення ЄСПЛ дає законні підстави для перегляду, рішення, котре вже давно набрало чинності, однак гарантій того, що нове рішення врешті-решт відрізнятиметься від попереднього, немає жодних.

Непроста ситуація складається з переглядом категорії кримінальних справ, щодо яких ЄСПЛ констатував порушення державою права на справедливий судовий розгляд кримінального обвинувачення. Це, наприклад, справи, в основу обвинувачення яких було покладено зізнання обвинувачуваного, отримані незаконним шляхом або без забезпечення права на захист, із порушенням права не свідчити проти себе та своїх близьких (наприклад, рішення «Яременко проти України», «Шабельник проти України», «Нечипорук і Йонколо проти України» та ін.). Важко собі уявити, що до особи, засудженої на тривалий термін позбавлення волі за тяжкий злочин, яка вже відбула чималий строк покарання, буде винесено виправдувальний вирок після перегляду справи на підставі рішення ЄСПЛ. У таких справах наші суди просто не беруть до уваги доказів вини, які, відповідно до рішення ЄСПЛ, порушують право обвинувачуваного на захист і право не свідчити проти себе, але вирок залишають без зміни, зазначаючи, що вину обвинувачуваного підтверджують інші зібрані у справі докази.

Таким чином, можна дійти висновку, що звернення у ЄСПЛ є дійовим механізмом захисту прав особи, однак остаточне відновлення порушеного права залежить у тому числі й від української Феміди.