Про те, що у Вінниці відкрито сезон полювання на правозахисників «ДТ» вже писало (№ 49 (829) от 30.12.2010). І якщо в першій історії розповідалося як неугодного намагаються визнати «неосудним», насильно запхнути до психлікарні, - то тепер мова піде про відому Вінницьку правозахисну групу. Досить часто повідомлення правозахисників про порушення прав людини - умови утримання ув’язнених у в’язницях, знущання над біженцями - ставали темою номер один в Інтернеті та друкованих ЗМІ. Координатору Вінницької правозахисної групи (ВПГ), яка до того ж є виконавчим партнером верховного комісара ООН з прав біженців, Дмитру Гройсману доводилося не тільки гостро дискутувати, а й порушувати питання відповідності займаним посадам деяких чиновників у погонах. Причому не тільки на території області (до нього звертаються і з інших регіонів). Протягом багатьох років він повідомляє про факти порушення прав людини та злочини, скоєні проти засуджених.
Одне з останніх гучних розслідувань стосувалося Стрижавської виправної колонії №81, що під Вінницею. ВПГ першою поширила інформацію про зникнення звідти на початку 2009 ро-ку засудженого Совача. Стосовно колишнього начальника СВК №81 Магомеда Магомаєва було порушено кримінальну справу за звинуваченням у приховуванні інформації про втечу засудженого Совача приблизно впродовж півроку.
...Тепер у Вінниці відкрили кримінальну справу проти відомого правозахисника Дмитра Гройсмана. Його обвинувачують у двох кримінальних злочинах та чотирьох епізодах, інкримінуючи правозахисникові розповсюдження порнографії, наругу над державним символом України - гербом.
Якщо дійде до суду, це стане прецедентом в історії України: нікого ніколи в нашій країні не притягували до відповідальності за наругу над гербом.
- Те, за що мене притягують до кримінальної відповідальності, - не реальна причина моїх проблем. Це формальний привід, елемент обряду, - впевнений Дмитро Гройсман. - Цій формальності не вірить ніхто з учасників обряду, але він такий.
Чотири епізоди, за якими «шиють» справу правозахисникові: фотографія-колаж із зображенням грецького бога родючості Пріапа, що своїм статевим членом впирається у Конституцію України. Він зроблений як ілюстрація до інтерв’ю одному з київських журналів, котрий звернувся до Гройсмана в червні минулого року під час обговорення закону, що стосується зберігання і розповсюдження порнографії, до речі, 301-ї
статті, за якою його тепер хочуть судити.
- Ми зробили кілька заяв про те, що формулювання кримінальної відповідальності за порнографію так, як воно пропонується, неправильне, - каже Дмитро Гройсман. - Воно призведе до того, що постраждає величезна кількість людей. Мало хто хотів взагалі на цю тему говорити. У журналі сказали, що я - чи не єдиний із правозахисників, котрий вирішив публічно висловитися. Але тоді там від цього колажу залишилося тільки моє зображення, і все.
Другий епізод: колаж із сайта, на який навіть є посилання. Дмитро розмістив його в день оголошення результатів першого туру останніх президентських виборів, супроводжуючи коментарем. Це фотографія, що промовисто ілюструвала результати виборів, на яких Ющенко посів п’яте місце, - те, що отримав екс-президент після виборів: простягнуті руки гаранта до статевого чоловічого члена завдовжки як половина зросту самого президента. Третій епізод: написав свій відгук під відомим для інтернет-користувачів відеороликом про те, як російські опозиціонери (Шендерович і Лимонов) займаються сексом. І четвертий: дві листівки відомого офіційного німецького фонду боротьби зі СНІДом «Ейдшіфле», що рекламують презервативи. Це листівки для чоловіків, які мають секс із чоловіками. Розмістивши їх в Інтернеті, на думку пінкертонів, Гройсман скоїв ще один злочин - чергове розповсюдження порнографії.
Зазначену унікальну справу порушено за анонімним доносом. І це на тлі запевнень про те, що в нас анонімок не розглядають. Коли треба, дуже навіть розглядають. Більше того, за анонімним доносом раніше проводився і обшук у квартирі вінницького правозахисника.
- Може, й непогано, що це сталося саме зі мною. Сподіваюся, показавши абсурдність того, що відбувається, ми зможемо домогтися перегляду Закону «Про захист суспільної моралі», який передбачає кримінальну відповідальність - чого не повинно бути. Крім того, у мене з’явиться шанс
оприлюднити всю маячню, котра міститься в матеріалах справи, - каже Дмитро Гройсман.
Втім, виходячи з ситуації, яка склалася, можна припустити, що таку відповідальність у цьому законі і придумано саме для розправи з неугодними. За таким обвинуваченням кожного, хто користується Інтернетом, можна притягнути до кримінальної відповідальності.
Що стосується матеріалів справи, то там дійсно є чимало цікавих моментів. Наприклад, один із них можна сміливо назвати прагненням вінницької міліції запровадити всесвітню цензуру. Це звернення до аташе з юридичних питань США в Україні Девіда Шепарда з проханням посприяти, щоб адміністратори соціального інтернет-ресурсу //livejournal.com заблокували обліковий запис, котрий нібито належить Гройсману, і видалили інформацію, яка на ньому міститься.
...Отже, хто замовники? На думку Дмитра Гройсмана, тут збіглися інтереси низки осіб. Перші, як він сам вважає, - високопоставлені місцеві міліцейські чини, яких Гройсман викрив у брехні. На початку літа 2010 року областю прокотилася чергова хвиля інформації про побиття у вінницькому ізоляторі тимчасового утримання. Правоохоронці заявили, що нікого не били, а мешканці СІЗО різали собі вени, буцімто бажаючи потрапити на лікарняні ліжка. Правозахисники продемонстрували фотографії з побитими затриманими. Наступного дня вінницька міліція скликала прес-конференцію. На ній було зроблено заяву, що Дмитро Гройсман працює на злодійський общак, з якого «відстібають» і йому. Через два дні порушили кримінальну справу проти сина Дмитра Гройсмана Давида. Це було торік у червні. Справа щодо сина не клеїться (як усе надумане), тому досі суд не бере її до розгляду. Через день після порушення кримінальної справи проти сина почалися оперативні заходи щодо самого правозахисника.
Інші зацікавлені особи, котрих називає Дмитро Гройсман, - це працівники вінницьких правоохоронних органів, яких сомалійські біженці, що звернулися до Вінницької правозахисної групи, звинувачують у пограбуваннях, тортурах та знущаннях.
- Ідеться про працівників відділу боротьби з торгівлею людьми. Це ті, котрі дахують нелегальну міграцію через Вінницю, - каже правозахисник. - Вони знають, що нам про них відомо. Ми даємо в Інтернеті відео з сомалійцями, які розповідають про знущання над собою. Я багато разів казав міліціонерам: перестаньте їх бити, і я забуду про вас, мені навіть не цікаво, що ви ще робите.
Ну й третя зацікавлена сторона, яку називає Гройсман, - колишній начальник Стрижавської виправної колонії Магомед Расулович Магомаєв, справа якого розглядається зараз у Вінницькому районному суді.
Про цю історію писав і житомирський журналіст Віктор Котенко, відомий своїми розслідуваннями функціонування «комерційних проектів та терористичних псевдоісламських організацій». Як стверджує автор, у процесі роботи він вийшов на осіб, котрі люто ненавиділи Дмитра Гройсмана за те, що той позбавив Магомета Магомаєва роботи і доброго імені. Він написав: «...Доки один проповідував, інші його товариші організували через своїх людей у центральному апараті МВС України провокації та репресії проти відомого правозахисника, координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана. Ненавидять правозахисника за зняття з посади начальника Стрижавської виправної колонії Магомаєва».
Усе це не спливло в процесі слідства і навряд чи спливе під час суду. Адже мета стоїть зовсім інша.
Схожу справу розглядали в Європейському суді з прав людини. Між третім квітня і 21 червня 1998 року арт-галерея в Австрії провела виставку «Століття художньої свободи». Вона присвячувалася 100-річчю галереї. Серед інших робіт було полотно «Апокаліпсис» австрійського художника Отто Мюля. Картина розміром 3,5 на 4,5 метра являла собою колаж різних публічних осіб, громадських діячів. Там були мати Тереза, австрійський кардинал, колишній глава австрійської народної партії Йорг Хайдер, їхній крайній правий (загинув у автокатастрофі), в сексуальних позах. Один із зображених на картині подав до суду з вимогою заборонити її показ, мотивуючи тим, що вона його ображає. Суд першої інстанції відмовив. Апеляційний суд заборонив показ. Верховний суд підтримав апеляцію. Справа пішла у Страсбург. Європейський суд із прав людини висловився на зазначену тему так: «...Оскільки це були політичні діячі, то вони взагалі не можуть думати про якийсь захист від сатири... Це просто неможливо». Наголосимо: це був усього лише цивільний позов про те, щоб заборонити показувати картину. Про відповідальність за порнографію взагалі не йшлося.
Що стосується справи Д.Гройс-мана, то в першому епізоді критика закону - це класична громадська правозахисна діяльність. Другий епізод - ілюстрація виборів президента, якого Дмитро Гройсман і як людина, і як правозахисник має право не поважати, третій - демонстрація дій влади в конкретній країні з дуже чітким коментарем українського правозахисника, четвертий епізод - реклама презервативів як засобу захисту від СНІДу. Виходячи з вищезгаданого досвіду світової практики, постає запитання: чи є взагалі обвинувачення, з чим іти до суду?
Система не боїться опозиціонерів - ні тих, котрих вона може запроторити за грати, ні, тим більше, тих, котрих прикормила й котрим відвела теми для критики. Система не боїться ЗМІ, - для них у неї не один рояль у кущах, наприклад закон, який забороняє згадувати про трудові подвиги чиновників без їхнього дозволу. І, доки ти доведеш у наших незаангажованих судах, що це була суспільно значуща інформація, на тебе й на видання можуть знайти багато інших важелів впливу. Але система боїться активізації свідомих громадян та самоорганізації їх в об’єднання незгодних. Система боїться особистостей, здатних відкрито говорити про нариви суспільства, продукувати думку, запалити ідеями інших і втілювати їх у життя - одне слово, здатних боротися із системою. Тому в нашій історії, навіть якщо до суду справа не дійде, крапку ставити рано. Останнє звернення Вінницької правозахисної групи до урядів країн ЄС містить прохання обмежити можливість «вільно подорожувати до країн ЄС українським чиновникам і працівникам правоохоронних органів, причетним до переслідувань правозахисників, утисків вільної преси та свободи слова, залученим у переслідування біженців та шукачів притулку і в сприяння нелегальній міграції через територію України». На запрошення делегації Європейського Союзу в Україні координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман 10 січня 2011 взяв участь у роботі круглого столу, присвяченого ситуації з правами людини та свободою ЗМІ в Україні. Цей захід став частиною візиту до України комісара ЄС із питань розширення та європейської політики сусідства пана Штефана Фюле. Протистояння тільки набирає обертів.