Україна має багато проблем, і громадяни завжди готові розповісти про них під час чергового соціологічного опитування. Абсолютна більшість громадян скаржаться на високі ціни на продукти та комунальні послуги, корупцію, низьку купівельну спроможність, погану якість медичних послуг та їх дорожнечу, війну на Донбасі та коронавірусні обмеження.
Втім, є категорія проблем, про які респонденти розповідають менш охоче. Однак від цього вони не зникають і не перестають стосуватися мільйонів наших співвітчизників. Ба більше, самі соціологи набагато рідше звертаються до цих проблем, порівняно з традиційними соціально-політичними дослідженнями, які дають чергові рейтинги політиків та/або партій, геополітичні настрої або ставлення до конкретних питань порядку денного країни на момент опитування. Це пояснюється і нижчим інтересом замовників до вивчення цього штибу проблем, і набагато меншим бажанням респондентів про них говорити. Як неважко здогадатися, йдеться про проблему наркозалежності.
Справді, проблема наркотичної залежності порівняно нечасто стає предметом цілого дослідження, — частіше про неї говорять правоохоронці, лікарі та профільні неурядові організації. Тим більше національне опитування, проведене на замовлення Українського інституту майбутнього, заслуговує уваги.
Поставлені в ньому запитання дають можливість оцінити нинішні масштаби проблеми не через окремі поліцейські зведення, повідомлення про перехоплену партію психоактивних речовин або окрему пронизливу історію людини з залежністю, а через призму колективного досвіду та основних тенденцій, які яскраво простежуються у відповідях респондентів.
Окреслимо основні з них, попередньо відзначивши важливий методологічний момент: учасників дослідження запитували про вживання наркотиків не прямо, а, керуючись заповітами класичної праці Сеймура Садмена та Нормана Бредбері «Як правильно ставити запитання», опосередковано. В іншому разі ми б отримали суцільне заперечення чи відмову відповідати. Натомість респондентів запитували, чи хтось із їхніх родичів, близьких або знайомих має наркотичну залежність, тобто чи є вона в тих людей, котрих вони добре знають і з котрими постійно спілкуються.
Мета цієї статті дуже скромна й водночас дуже амбітна: аби кожен із нас замислився над кількома тенденціями, зафіксованими в дослідженні.
- Кожному десятому українцеві траплялася наркотична залежність серед людей його близького кола — сім’ї, родичів, друзів, сусідів або колег по роботі. Тут ми навіть не говоримо, що кожен п’ятий серед людей із близького кола мав справу з алкогольною залежністю.
- Найчастіше ті, хто зіштовхувався у своєму близькому оточенні з наркотичною залежністю, згадували такі речовини як канабіс (31%) та амфетаміни (18%). Назви цих двох наркотиків звучать набагато частіше за назви інших. І якщо канабіс хтось може назвати легким наркотиком, то амфетаміни такими аж ніяк не є. Для порівняння: відомий усім важкий наркотик — макова соломка — називали набагато рідше (7%). Майже стільки ж, скільки порівняно нові речовини: дизайнерські наркотики або «солі» та спайси (6%). При цьому молодь віком 18–24 років, яка має близьких або знайомих із наркотичною залежністю, відгукується набагато частіше і дає різноманітніші відповіді щодо наркотичних речовин, які ті вживають. Лише 13% молодих людей віком 18–24 років, які зіштовхувалися з проблемою наркоманії серед близьких та знайомих, не змогли визначитися, про які речовини йдеться, тоді як серед людей старшого віку (55+) частка таких найвища — 55%. Натомість абсолютна більшість (65%) молоді віком 18–24 років має родичів, друзів або знайомих, залежних від вживання канабісу, що вдвічі перевищує показник по країні. Кожен третій (30%) із цієї ж вікової групи має серед близького кола людей із залежністю від амфетамінів, що перевищує показник по країні майже вдвічі. Кожен п’ятий (26%) опитаний віком до 24 років заявив, що має у близькому колі людей, які вживають «солі». Це втричі перевищує аналогічний показник по країні. Серед молоді віком 18–24 роки вчетверо більше тих, хто має родичів, друзів або знайомих, які вживають героїн (17% проти 4% по країні); ідентична ж ситуація з кокаїном (17% проти 4% по країні). 9% молоді віком до 24 років мають близьких або знайомих із залежністю від первітину або «вінта» (показник 1% по країні).
- Більше половини громадян (53%), які зіштовхувалися з проблемою наркоманії серед свої близьких чи знайомих, відповідають, що їм відомі випадки, коли ці люди були небезпечними: для самих себе, для оточення або одночасно для себе й оточення. Опитані, які мають близьких або знайомих із проблемою наркозалежності, називають цілу низку дій, які ті вчиняли щодо своїх рідних та оточення. Серед дій щодо родини на першому місці — винесення речей з дому без дозволу з метою продажу, крадіжки грошей у рідних і вчинення домашнього насильства. Потерпають від цих осіб, за словами респондентів, і їхні друзі, сусіди, колеги та просто знайомі.
- Лише третина громадян, у яких є близькі або знайомі з наркозалежністю, знають про випадки, коли ті зверталися до спеціалізованих закладів. При цьому найчастіше, за твердженням опитаних, це або не дало результатів, або мало нетривалий ефект. Про повну зміну людини на краще в результаті звернення до спеціалізованого закладу заявили тільки 12%.
- Коли ж у респондентів, які репрезентують населення віком 18 років і старше, запитали про доступність наркотичних речовин у їхньому населеному пункті, то 46% відповіли, що, маючи бажання, дістати наркотичні речовини було б легко або «швидше, легко». Протилежної думки всього 14% опитаних. При цьому молодь віком до 24 років з-поміж усіх вікових категорій найчастіше відповідає, що, маючи бажання, необхідні речовини можна дістати легко або «швидше, легко» (54%). Олександр Шубін/facebook
- І, нарешті, 13% респондентів заявили, що знають про одну чи навіть кілька точок нелегального продажу наркотиків неподалік своєї оселі. Не десь у населеному пункті, а саме поблизу своєї домівки. Причому більш як половина їх знають навіть дві і більше точок нелегального розповсюдження наркотичних речовин.
Отже, так чи інакше паралельний «всесвіт Гайзенберга» з серіалу Breaking Bad вже тут — хочемо ми цього чи ні. З його амфетаміновим прискоренням на дискотеках, бутиратними кривляннями у підворіттях, спайсовими психозами на квартирниках та «кладменами»-підлітками під вашими вікнами. Він існує тут і зараз. Інколи, дедалі частіше, ми зіштовхуємося з його проявами на вулицях, у під’їздах чи в громадському транспорті. Зіштовхуємося й одразу намагаємося відвести очі. Втім, багато хто, як свідчать наведені дані національного опитування, не має такої розкоші, адже співмешкає або проживає в безпосередній близькості від наркозалежних, дружить із ними й не може просто пройти повз. Цей всесвіт не має своїх героїв, він має лише антигероїв і жертв. На відміну від вигаданого всесвіту, він реальний і прагне своєї подальшої експансії.
Ми ж як суспільство маємо почати з прийняття: проблема вже тут, вона масштабна, вона стосується мільйонів співвітчизників і не є проблемою лише купки маргіналів, які самі в усьому винні. Що з цим робити — наступне велике й складне запитання, на яке не існує однієї простої відповіді, наприклад — посилити кримінальну відповідальність за розповсюдження наркотиків. Але спершу маємо визнати, як і будь-яка залежна людина: все реально. І це має стати першим важливим кроком до зцілення.
Опитано 2400 респондентів. Строки поля: 09.04–18.04.2021. Опитування face-to-face за місцем проживання респондентів за структурованою інтерактивною анкетою на планшеті з використанням програмного забезпечення для проведення опитувань LEMUR. Вибірка пропорційно стратифікована за ознаками «області України та м. Київ» і «тип населених пунктів — міські/сільські». За типом побудови вибірка триступенева, комбінована — ймовірнісна на щаблі відбору населених пунктів та початкових адрес для маршрутів опитування, із квотним скринінгом на щаблі відбору респондентів. Загалом вибірка репрезентує доросле населення України (віком 18 років і старше). Статистична похибка з імовірністю 0,95 не перевищує 2,05%.
Більше статей Олександра Шульги читайте за посиланням.